Що означає новий лендліз США, Путін у пастці. Огляд західних медіа (10 травня)

Лендліз для України свідчить про визнання Білим домом нової реальності і того факту, що США беруть участь у проксі-війні проти Росії; Путін - у пастці власної риторики і може тільки піднімати ставки; українська армія вивчила уроки 2014 року і витягнула себе з руїни.

Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе

The New York Times: Лендліз. Байден пришвидшує військову допомогу Україні

Президент Джо Байден підписав новий закон про лендліз - через 81 рік після того, як оригінальна версія допомогла прокласти шлях до перемоги у Другій світовій. Тим самим він фактично втягнув США ще глибше до нової війни в Європі, що набуває рис епічної боротьби з Росією, попри його зусилля не втягуватися у цей конфлікт, пише The New York Times. 

Додатково до нової програми кредитування, яка звільняє від трудомістких вимог щодо швидкого постачання зброї Україні, Байден запропонував додаткові $33 млрд військової та гуманітарної допомоги. Цей пакет демократи в Конгресі хочуть збільшити ще на $7 млрд. 

Утім, навіть через два з половиною місяці президент Байден все ще стурбований тим, що Сполучені Штати по суті ведуть проксі-війну.

Саме тоді, коли Байден публічно надсилає допомогу та підписує законопроєкт про лендліз на камеру, поза камерою був розлючений через витоки інформації про допомогу американської розвідки Україні, яка начебто призвела до вбивства російських генералів та затоплення крейсера "Москва". В адміністрації стурбовані тим, що це спровокує Путіна на ескалацію, якої Байден наполегливо намагається уникнути.

На початку воєнної агресії Росії адміністрація американського президента дуже прискіпливо відбирала зброю, яку можна надати Україні, обираючи виключно ту, яку можна схарактеризувати як оборонну.

Зараз філософія змінилася. Україна отримує дедалі більше наступальної зброї, яка має не тільки дати змогу захищатися від російського вторгнення, але й знищувати росіян з української території. Про це вже кажуть міністр оборони Ллойд Остін та спікерка Конгресу Ненсі Пелосі. 

Хоча експерти радять Байдену не провокувати Путіна зайвий раз, вони погоджуються, що ніхто насправді не знає, якими можуть бути подальші червоні лінії для російського диктатора. Натомість зволікання можуть дорого коштувати як Україні, так і миру в Європі.

Підписаний Байденом закон про лендліз викликає історичні паралелі. Президент Франклін Д. Рузвельт підписав оригінальний Акт про лендліз у 1941 році, щоб допомогти Британії відбиватися від нацистських загарбників у Другій світовій війні, а пізніше він був розширений, щоб допомогти іншим союзникам, включно із Радянським Союзом.

Тепер Москва буде за бортом цивілізованого світу. Сучасна версія закону містить фразу "про захист демократії в Україні". Росія — по той бік історії.

Читайте також: Новини | Байден підписав закон про лендліз для України

The Telegraph: Володимир Путін став заручником своєї риторики

Не маючи повноцінної політичної ідеології, Росія давно зробила перемогу у Другій світовій війні своєю громадянською релігією. Себе Путін бачить верховним священником, а 9 травня — найголовнішим святом. 

Ідея 9 травня змінювалася. У 1995-му на параді поруч із тодішнім президентом Єльциним стояв президент США Білл Клінтон, і парад був присвячений спільній перемозі. У 2008 все вже було сконцентровано на мілітаризмі. А за кілька місяців Росія напала на Грузію. 

Парад 2022 року знову набув нового сенсу. Він – про ізоляцію та оману. Вперше на урочистості до 9 травня не запросили жодного іноземного лідера. Формально це пояснили не круглою датою. Правда ж полягає у тому, що Москва відтепер не може розраховувати на лояльність навіть залежних від неї колишніх радянських республік. 

Замість традиційного заклику у ці дні – "ніколи знову", Путін сказав: Росія досі воює у великій патріотичній війні. Його "спецоперація" в Україні — "битва з нацистами, яких підтримують США та їхні союзники".

Віра Путіна у те, що він воює з нащадками Гітлера, робить цю війну максимально небезпечною, адже її треба вести до повної перемоги без компромісів. Скоріше за все, від початку планувалося, що 9 травня він оголосить про "перемогу над фашизмом" в Україні.

Провали російської армії цьому завадили. Повний інформаційний контроль міг дозволити оголосити перемогу навіть із тими скромними успіхами, які він вже мав, але Путін цього не зробив. Натомість він заявив, що Росія в Україні тільки відповідала на агресію НАТО. 

Замість того, щоб знизити температуру у перспективі воєнної поразки та приниження, він вирішив її ще підняти. Але війну – не оголосив. 

Путін потрапив у власну пастку. Минулого літа у своєму відомому есе він стверджував, що Україна — штучне утворення. Зараз він стверджує, що це битва за існування Росії, але чомусь уникає оголошення війни та загальної мобілізації. Путін правий: це війна за існування. Тільки не Росії, а його особисто. Він не може програти, тому змушений піднімати ставки. 

Дуже скоро його виснажливі розмови про перемогу, жертви та боротьбу зіткнуться з реальністю, де досягнення — скромні, а ціна — величезна.

Читайте також: Розбір | "ФСБ хоче змусити нас любити Росію. А ми чекаємо на ЗСУ". Як Херсон виживає під окупацією

Foreign Policy: Як українська армія витягла сама себе з руїни 2014 року

Едріан Боненбергер, ветеран армії США та автор матеріалу на Foreing Policy, тренував українську армію багато років. Після окупації Криму активність тренувань тільки посилилася. Утім, не можна казати, що тепер успіх українців залежить виключно від шефства натовських спеців.

Україна довго переживала трансформацію своєї армії. З 1991 до 2014 вона була по суті радянською, її кількість постійно скорочувалася.

У перший рік незалежності в українській армії нараховувалося майже 800 000 військовослужбовців, а також тисячі бронетехніки та танків, 2500 одиниць ядерної зброї та потужні повітряні сили із сотнями літаків і бомбардувальників. У 1993 році ядерна зброя була передана Росії в обмін на гарантії територіального суверенітету України. Після того, як ядерна зброя зникла, все інше здавалося таким же зайвим. 

Отже, у 2014 році українська армія нагадувала тінь своєї радянської потужності. Офіційно — 130 000 солдатів та близько 800 танків. Реально — 7000 солдатів у трьох боєздатних бригадах. Танків у робочому стані — кілька десятків. Авіація приблизно в такому ж стані. 

Поразка 2014 року стала важливим уроком для України. За короткий період було мобілізовано десятки й сотні добровольців, строковиків та ветеранів, які проходили ще Афганістан. У боях 2015-2016 року нова, дуже різнобарвна формація, закарбовувалася та отримувала досвід у боях. 

Впродовж того періоду українці не просто усвідомили себе як націю. Ця ідея інфільтрувалася в армію, яка перестала бути корупційним осередком, а стала гарантією безпеки. Замість "договорняків" почала приживатися меритократія. Солдати-фронтовики отримали змогу швидко просуватися по службі завдяки високим професійним навичкам.

Тренування українських військових із боку НАТО допомогли Україні, але не це було першопричиною успіхів у битві проти російських загарбників.  

Читайте також: Дайджест | Як Україна зіпсувала Путіну 9 травня — все пішло не за планом. Огляд західних медіа (9 травня)