"Піони. Доставка вогняних квітів". Як українська арта громила армію РФ на Сіверському Дінці
"Це війна артилерії. Від того, як працює артилерія, залежить, чи вистоїть наша піхота", – пояснюють LIGA.net бійці 43-ї окремої артилерійської бригади імені Тараса Трясила. На запрошення військових ОАБр ми провели з ними один день у пункті тимчасової дислокації.
Артилеристи та їхні легендарні "Піони" відіграли ключову роль в операції ЗСУ на Сіверському Дінці у травні. Арена бойових дій розгорнулась біля селища Білогорівка на Луганщині: росіяни понад тиждень намагались форсувати ріку, щоб перерізати трасу Лисичанськ-Бахмут.
Про "доставку вогняних квітів" армії РФ, шість діб майже без сну та секрет успіхів українських військ: історія артилеристів – від LIGA.net.
Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини
"Тільки й чекали, щоб дати їм "прикурити"
Росіяни намагались форсувати Сіверський Донець вісім діб – з 8 до 13 травня. Невдало: українські військові нищили всі переправи, окупантів та їхню техніку. Як розповідає LIGA.net старший офіцер однієї з батарей 43-ї окремої артилерійської бригади імені Тараса Трясила Дмитро Іорданов, його батарея серед перших отримала завдання заїжджати на позиції, оскільки "намічалася" переправа російської армії через річку.
Іорданов під час боїв на Сіверському Дінці у травні керував роботою щодо переправ та техніки. За успішний відбитий наступ ворога Дмитро у 26 років отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
На запитання, за що саме отримав нагороду, Дмитро скромно відповідає: "Ми просто робили свою роботу. Виставляли гармати, наводили коректури, отримали наказ "вогонь", влучили в ціль – ми молодці!"
"Приїхали, зайняли позицію, зорієнтувалися за напрямком на переправу. Я провів контроль гармати, далі стоїмо, чекаємо цілі. Прийшла ціль, ми повернули гармату в напрямку стрільби, навели... Нам дали "вогонь", куди і скільки стріляти. І потім надіслали фото вже плаваючих танків. Дуже приємно дивитися на результати своєї роботи", – посміхається він.
Як розповідає LIGA.net один із бійців бригади, українські артилеристи завдали нищівних ударів по скупченню живої сили та техніці ворога біля Білогорівки (Лисичанський район, Луганська область). В один із днів, згадує військовий, вдалося знищити понад 200 росіян.
Читайте також: 70 одиниць техніки коштувала РФ спроба форсувати Сіверський Донець – підрахунки OSINT
На позиції військові провели п'ять-шість днів. Зізнаються: втратили лік часу, оскільки працювали без перестанку день і ніч. Як виходило – так і спали: "Ліг на карематі прямо на землі, відпочив, пішов далі".
Чотири дні поспіль артилерія 43-ї бригади працювала переважно лише по одній цілі. Щойно росіян вибивали – вони знову поверталися на ті самі позиції. Військові жартують: майже як у Чорнобаївці.
На Сіверському Дінці у російської армії не було шансів. Річка широка та глибока, сильна течія дуже ускладнювала встановлення переправи.
"Адресу доставки скидайте ЗСУ"
Протягом боїв на Сіверському Дінці артилеристи 43-ї працювали спільно з 26-ю ОАБр. В хід пішли різні види артилерійського озброєння: і радянського, і того, що Україні на той момент надав Захід.
Читайте також: NYT порівняв розгром російської переправи біля Білогорівки з потопленням "Москви"
Командир Іорданов розповідає, що важливу роль відіграла не так кількість техніки, як злагодженість і координація дій між командуванням: "В росіян такого немає. Техніка ворога в рази переважала кількість української, проте ЗСУ роблять роботу якісно та згуртовано".
Артилеристи називають свою роботу доставлянням вогняних квітів.
"На Східному напрямку працюють мобільні групи доставки великогабаритних вантажів масою 110 кг, – жартують артилеристи про свою роботу. – Час доставки від кількох секунд до кількох хвилин. На період повномасштабної війни акція: всі відправлення безкоштовні. Час роботи — цілодобово. Адресу доставляння скидайте ЗСУ."
Робота "Піона" — велика сила, каже Іорданов. Коли прилітає звичайний снаряд – то це просто прильот. Коли ж стріляє "Піон" — підіймається стовп диму, на місці прильоту утворюється велика вирва. І з дуже високою ймовірністю все навколо вже нікуди не піде та не поїде.
"Стріляємо по переправі – їде комбайн"
Цивільних людей під Білогорівкою, де артилеристи у травні нищили переправу за переправою, було мало. Але бійці пригадують майже сюрреалістичний випадок: "Стріляємо по переправі, а перед нашою посадкою в полі йде комбайн. Ми тут працюємо, а він врожай удобрює. Сказав нам, що йому все одно треба своє робити, а нам своє. Героїчна людина — під час війни щось вирощувати, працювати в полі та не боятися".
Практично всі втрати ворога на цій війні – це досягнення української артилерії. "Без сумніву, понад 90%", — додає один із бійців.
Лише за тиждень боїв за переправи через Сіверський Донець артилеристи перетворили на кладовище десятки одиниць ворожої бронетехніки – навіть Генштаб так і не підрахував точну цифру.
Ця операція дала час стягнути ще більше сил ЗСУ на оборону східних областей та виснажити противника. Далі була не менш героїчна оборона Сєвєродонецька та Лисичанська. Але саме завдяки Дінцю вона тривала довго і дуже дорого коштувала армії Росії (до 11 000 окупантів).
Читайте також: Тема дня | "Путін у люті". Вибухи на Кримському мосту: що відомо і чого очікувати