"Вони в змозі об'єднатися". Зеленський погрожує олігархам війною. Як вони відповідатимуть

РНБО ввела санкції проти великих українських бізнесменів Павла Фукса і Дмитра Фірташа. Це – частина анонсованої президентом Володимиром Зеленським кампанії боротьби з олігархами. На початку червня у Верховну Раду був внесений законопроєкт, який має закріпити в законодавстві термін "олігарх" і визначити обсяг санкцій для власників цього статусу.

З боку може виглядати, що Зеленський у відносинах з олігархами знайшов свою "чарівну паличку" у вигляді санкцій РНБО. Чи можуть олігархи об'єднатися, щоб дати консолідовану відповідь і відбити атаку Зеленського? Або навіть не допустити Зеленського на другий президентський термін? П'ять думок від LIGA.net.

Якщо олігархи вирішать, що законопроєкт Зеленського критично небезпечний, – вони зможуть об'єднатися і зробити депутатам пропозицію, яка перекриє їхні тіньові зарплати в монобольшості. Вони в змозі це зробити. А ось чи будуть – подивимося.

Найголовніша проблема українських олігархів навіть не в їхній здатності домовлятися. Між ними було мільйон війн, мільйон перемир'їв, вони разом ходили і на полювання, і на водопій. Найбільша їхня проблема – їм немає на кого поставити. Немає альтернативи Зеленському.

Сьогодні виборець відкриває політичну шафу і дуже по-жіночому сумує: нічого одягти. Це сто разів одягалося, то висить, це вийшло з моди, то залатане і полиняле. Єдине, що тішить око, – нова одежинка, Володимир Олександрович. Раціональний вибір більшість наших громадян робити не може і не хоче.

Тому зараз олігархи перебувають, я б не сказала в гарячковому, але в пошуку: хто б міг стати тією людиною, яка здатна створити електоральну альтернативу Володимиру Зеленському. Очевидно одне: олігархам є чим воювати, але їм немає ким воювати.

А з огляду на останні рішення РНБО, чимало багатих людей згадали, як ховали активи від Януковича, намагаючись врятувати бізнес від "сімейної" гельмінтизаціі. Активи – заводи, нерухомість, ЗМІ – закладаються заставами під кредити. Отримані гроші виводяться з країни, працюючи переважно на Європу. І вовки ситі, і вівці – вівці.

Цікаво, що президент Зеленський, як і Путін, розпочав правити з Ради безпеки (РНБО. – Ред.). Це дає йому більше сили.

Він вважав за краще діяти із застосуванням санкцій, які можуть здатися природними і доречними, враховуючи, що перших фігурантів – Медведчука та Фірташа – легко можна вважати зрадниками і що українська судова система не працює. Але було б доцільніше реформувати судову систему.

Коли Путін прийшов до влади, російські олігархи об'єдналися в Російський союз промисловців і підприємців. Проте в Україні олігархи ніколи цього не робили, тому що почувалися сильними щодо держави. Було би природним, що вони утворюють спільну організацію для переговорів з президентом Зеленським, як це відбувається в більшості країн.

Але навряд чи великі бізнесмени рушать проти Зеленського, тому що їм є що втрачати. Вони, скоріше, захочуть вести переговори, як у Росії, ніж прямо вийти проти або спробувати підірвати владу.

Я не дуже розумію, як рішення Зеленського впливають на колективні інтереси олігархів. Той законопроєкт, який він подав у парламент, точно не призводить до жодних наслідків.

Наприклад, як він збирається заборонити їм фінансувати партії, які і зараз фінансуються у непрозорий спосіб? Це дуже дивна ідея. Або заборонити брати участь у новій приватизації? Це означає, що той стан, який у них є зараз, зберігається, на нього ніхто не претендує. Ну яка з цього проблема виникає у Ахметова, Коломойського, Пінчука чи Фірташа?

Читайте також: Реінкарнація | "Ріната тут немає". Або є? Навіщо близький друг Ахметова будує нову партію

Якщо розібратися, то в українських олігархів немає жодної необхідності консолідуватися. Це могло би статися, якби Зеленський ухвалив справжнє антимонопольне законодавство. Яке змушувало б власників монополій продати частину бізнесу. Це вже був би закон не проти Порошенка, а проти олігархів. Це змусило би напружитися Коломойського, Ахметова, Фірташа та Пінчука – як монополістів. Задуматися про консолідацію спільних дій.

Але поки що я не бачу в цьому реальної політичної необхідності.

Зазвичай ключові фігури олігархічних кланів перебувають у тривалому конфлікті один з одним. Однак частина з них цілком може об'єднатися проти спільного ворога – як, наприклад, в 2014 році.

Але поки занадто рано говорити про виникнення вагомого союзу олігархів проти президента Зеленського. Також я не бачу союзу олігархів з провідними опозиційними силами.

Можливість такої консолідації широкої антипрезидентської коаліції – зростає. Це може стати реальністю, щойно з'явиться реальна політична можливість. Найімовірніше, в такому разі розпочнеться широкий протестний рух, який може змусити керівну групу відмовитися від влади або від неправових методів політики.

Ні, олігархи не згуртуються. І давайте ритуальні танці Зеленського відрізняти від реальних дій. Є кілька складових, на яких тримається олігархічна історія в Україні.

Перша і найголовніша історія – це медіа. Вони сидять на дотаціях. Телегрупа Україна Ахметова закінчила 2020 рік із колосальними збитками. Якщо не помиляюся, близько $100 млн.

Медіа безбожно дотуються олігархами, і це викривляє медійне поле і подання правдивої інформації. Але нічого про це немає в антиолігархічній політиці. Санкції РНБО не стосуються телеактивів. У мене таке враження, що Зеленський просто каже їм усім: друзі, я можу теоретично з вами щось зробити, але якщо ви будете лояльні до мене в медіа, ми всі відбудемося легким переляком.

Друге – система оподаткування. Згадайте ситуацію з рентою на залізну руду. Зеленський за останній місяць пішов не далі, а навпаки – відступив від позицій. Кабмін пропонував одну концепцію, потім щось сталося, і, по суті, податкове навантаження знизили на 44%. Такі речі не відбуваються самі собою. За ними стоїть переговорна історія.

Олігократія в Україні багато в чому базується на тому, що АМКУ не працює. Так ось, найсильнішим індикатором реальної боротьби з олігархами буде те, що АМКУ стане незалежним і отримає весь набір функціоналу для протидії зловживанням монопольним становищем. Поки здається, що комітетом хочуть керувати в ручному режимі: скажуть – фас, не скажуть – ні.

Тож Зеленський не бореться з олігархами. А хоче отримати від них медійну лояльність, яка допоможе виграти наступні вибори.

Читайте також: Деталі | Деолігархізація від Зеленського. Кого в Україні можуть визнати олігархами і що їм загрожує