"Легенда про паритет". Чому палити російські танки – не вихід: потрібне власне виробництво
Росія втратила на війні в Україні тисячі танків. Але про паритет важкої техніки з Україною все ще не йдеться.
На два-три роки росіянам танків точно вистачить, каже LIGA.net експерт з бронетанкової техніки, підполковник у відставці Микола Саламаха. Запасів на складах достатньо, аби ставити до строю до 1000 машин на рік. Виробництво Т-90М можуть довести до 100 на рік. Ще приблизно 200 – просто будуть ремонтувати.
Україна ж натомість має "зоопарк" із танків радянського та західного виробництва – Leopard, Challenger, Abrams. Це – виклик для Сил оборони України. Навіть з точки зору логістики.
Отримувати багато техніки від партнерів Україна не може – їхнє виробництво не готове впоратись із таким навантаженням.
Єдине, що може вплинути на баланс сил, – власне виробництво. Теоретично битва виробників за український контракт таки розпочнеться, прогнозує LIGA.net головний редактор Defense Express Олег Катков. Але уніфікації бронетанкової техніки не буде.
Як Україна дає раду бронетанковому "зоопарку" і що далі – коротко.
З механіки на автомат. Як з'явився танковий "зоопарк"
"Зміну радянських Жигулів на сучасний Мерседес з автоматичною коробкою передач неможливо порівняти із захватом людини, яка пересідає з танка Т-64БВ на німецький Leopard 2А4", – розповідає LIGA.net підполковник у відставці, в минулому – командир танкового батальйону Микола Саламаха.
Для тих, хто працював на радянських танках, різниця колосальна: техніка надійна, потужна, захищена, ергономічна. І нарешті не вимагає надзвичайних зусиль для її експлуатації.
Прийняття на озброєння так званого "зоопарку" із західних танків стало викликом для Збройних Сил України, додає фахівець з бронетанкової техніки. Але ЗСУ добре дають йому раду.
Розмаїття бронетанкової техніки в Україні сформувалося ще в радянські часи, нагадує Саламаха. На території країни було три військові округи, кожен з яких мав свій основний танк.
"Коли Україна отримала незалежність, основним бойовим танком ЗСУ став Т-64Б і Т-64БВ. Танки Т-72 відправили на зберігання і почали активно розпродавати, – каже він. – Після початку війни довелось повернути до бойового строю Т-72А, Т-72АВ і Т-72Б1. Потім від союзників почали отримувати, в першу чергу, саме танки Т-72М, Т-72АВ і все, що на їх базі змогли створити чехи та поляки".
Коли ресурс радянських танків для передавання вичерпався, Україна почала отримувати західні зразки – німецькі Leopard 1 та Leopard 2, британський Challenger 2 та америкаський M1 Abrams, додає LIGA.net головний редактор Defense Express Олег Катков.
Така диференціація постачання мала певну логіку: радянські зразки було легше обслуговувати та експлуатувати.
A українські танкісти та технічний персонал отримали час на навчання. Він варіювався залежно від рівня підготовки та бойового досвіду. Для тих, хто вже був фахівцем у бронетанковій галузі, – від двох до восьми тижнів, для новачків – від восьми до 12.
"Банк запасних частин". Як його обслуговують
Чим коротше логістичне плече – тим краще. Для цього техніка має бути уніфікована, розповідає LIGA.net військовослужбовець Сил логістики ЗСУ Олександр (на прохання командування ми вказуємо тільки ім'я). До війни він займався сервісним обслуговуванням автівок. З 2022 року взявся за американську бронетехніку. Серед технічних фахівців Сил оборони багато хто пройшов такий шлях.
Leopard 2 та Abrams уніфіковані між собою за снарядами. Все інше – різне. Аж до того, що вони потребують різних наборів інструментів у метричній та дюймовій системах. Для Challenger 2 взагалі потрібні обидва комплекти: один для башти, інший – для корпусу.
"Якщо в підрозділі декілька типів техніки, виникає безліч проблем: і запчастини одне від одного не підходять, і витратні матеріали різні. Якщо з обслуговуванням ходової ще можна щось якось витягти, то з іншими роботами все дуже складно", – розповідає Олександр.
Машини компонували між підрозділами так, щоб технічним фахівцям було простіше їх обслуговувати. У кожному підрозділі всі танки – однієї країни виробництва, підтверджує Саламаха. Це дає змогу уникнути проблем з комунікаціями між танками в бою.
Фахівці Сил оборони намагаються робити все, аби в разі поломки техніка якнайскоріше повернулася на поле бою.
Ремонтні підрозділи, за його словами, працюють у режимі 24/7. Але часто на заваді стає дефіцит запасних частин, і швидкість відновлення техніки впирається у необхідність чекати на деталь.
Для відновлення бронетехніки є два варіанти, говорить Саламаха. Якщо вона не підлягає відновленню після ураження, за можливості з неї знімають ті вузли й агрегати, які не пошкоджені. Вони створюють певний банк запасних частин вузлів і агрегатів.
Капітальний ремонт західної техніки можливий тільки за кордоном.
Коли йдеться про заміну вузлів і агрегатів у цілому, українські спеціалісти можуть проводити його в Україні, пояснює Саламаха: "Якщо ж потрібен серйозніший ремонт, який потребує заводських умов, техніку доводиться відправляти на Захід. Або в сервісні центри, або безпосередньо виробнику такої техніки".
Чому один тип танка – недоступна розкіш
Робота із таким броньованим "зоопарком" – виклик не лише для логістичних підрозділів, а і для командування. Штаби та офіцери командного складу повинні розуміти різницю між танками радянського виробництва і західними, додає Саламаха.
Західна бронетехніка не стала геймчейнджером, каже Катков: "Не може сотня танків змінити перебіг війни. Впливає на хід війни постійне комплексне постачання різного озброєння. Поки партнери не змогли назбирати для України повноцінну танкову бригаду".
Aле цього вистачило, щоби суттєво посилити вогневі потужності окремих підрозділів і в наступах, і в обороні, зауважує Саламаха.
Партнери передають все, що можуть, уточнює військовослужбовець Сил логістики Олександр, озброєння у світі мало.
Немає такого, що партнери постачають якийсь непотріб, переконують у Силах логістики. Вони відбирають, що можуть поставити якомога швидше без шкоди власній обороноздатності.
"Ця техніка стояла на зберіганні. Інше питання, що проблем зі зберіганням у них теж вистачає, – каже Олександр. – Один батальйон в США потрапив під роздачу, бо вони погано зберігали техніку, яку відправляли нам. Мусили на три місяці її залишити на обслуговування перед тим, як передати Україні".
Країни НАТО загалом мають вкрай невелику кількість танків. Вони роками скорочували оборонні бюджети і по суті втрачали потужності для виготовлення нових машин, констатує Катков.
Щоб ці потужності поновити, потрібне окреме політичне рішення цих країн та мінімум кілька років на відновлення виробничих ланцюжків. Поки цих зусиль ніхто не докладає достатньо.
"Танковий "зоопарк" для України – це єдиний шлях. Уніфікація – коли збройні сили країни мають один тип танку, одну БМП, один БТР – розкіш виключно мирного часу, – наголошує Катков. – Для нас зараз говорити про якусь уніфікацію дуже не на часі".
Легенда про паритет. Як наростити власні потужності
За час повномасштабного вторгнення Росія втратила в Україні щонайменше 2619 танків – не менше 90% від того, що мала, пише американський Forbes. І припускає – лишилося близько 1180 танків: "Можливо, трохи більше танків, ніж зараз є у ЗСУ".
За офіційними даними Генштабу ЗСУ, втрати ворога ще більші – понад 6000 танків та понад 11 500 бойових броньованих машин.
Попри ці підрахунки, говорити про будь-який паритет України з Росією у будь-якому виді озброєння не варто, вважає Катков.
На найближчі два-три роки росіянам танків точно вистачить, погоджується Саламаха. Запасів на складах достатньо, аби витаскувати із загашників корпуси і ставити до строю до 1000 одиниць машин на рік. Виробництво Т-90М можуть довести десь до 100 одиниць на рік. Ще приблизно 200 – просто будуть ремонтувати.
Обидві сторони все ще мають ресурси для продовження війни. Надалі Україна може розраховувати на підтримку бронетанковою технікою від США та Німеччини, каже головред Defense Express.
На цьому тлі дедалі актуальнішим стає питання локалізації виробництва західних зразків бронетехніки в Україні, переконаний Катков. Відкриття ремонтних центрів в Україні – перший крок.
Зокрема, як повідомив член комітету з питань оборони Німеччини депутат Бундестагу Маркус Фабер, німецька оборонна компанія FFG на заході України будує ремонтний центр для відновлення низки зразків німецького озброєння та військової техніки. Танків теж.
Європейське відділення американської корпорації General Dynamics, холдингова компанія Czechoslovak Group та Українська бронетехніка вивчають можливості ліцензійного виробництва БМП в Україні. У найближчій перспективі Україна та концерн Rheinmetall запустять виробництво бронетехніки на українській території.
Є плани спільного виробництва Україною та Швецією 1000 бойових машин піхоти CV-90. Поки не йдеться про тверді контракти, але суперництво вже розпочалося, каже Катков.
"Така умовна битва цих виробників за український контракт – це чудово, – вважає він. – Для прикладу: коли у 2021 році в Україні почали думати над створенням нової БМП замість БМП-1 та БМП-2, конкурсантами були умовні макети та концепти. Краще обирати між Lynx, CV90 та ASCOD, ніж між БМП-3 та МТЛБ на кресленнях".
Ступінь та умови локалізації залежатимуть від домовленостей на державному рівні, каже Катков. На танкове виробництво очікують ті самі перспективи: або локалізація виробництва іноземних машин, або співпраця в роботі з іноземними компаніями для об'єднання танкових шкіл, додає він: "Але це – післяпереможна перспектива".