Тримати Росію в ізоляції. Як зміниться світ після війни в Україні – стаття Foreign Policy
Російському вторгненню в Україну незабаром місяць. Те, що це епохальний зсув для всього світу з 1945 року – годі й казати. Команда експертів розповідає на сторінках американського журналу Foreign Policy, які зміни чекають на світ і чому він уже ніколи не буде таким, як раніше.
Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе
1) Європа бере свою оборону у свої руки
Війна в Україні продемонструвала, що Європа не тільки може брати відповідальність за свою власну безпеку, – вона ще й має це робити. Агресія Росії стала тривожним дзвіночком для європейців, які вважали, що широкомасштабна війна на їхньому континенті неможлива через економічні взаємозалежності, міжнародні інституції й безліч взаємних гарантій.
Дії РФ нагадали, що "цивільної сили", яку європейці плекали, недостатньо. Уряди від Лондона до Гельсінкі відреагували на путінську агресію настільки швидко, як ніхто не очікував. Навіть постмодерністська, пацифістська Німеччина не залишилась осторонь.
Навіть якщо Росії вдасться перемогти, а Україна капітулює, це не зупинить ерозію сили Москви. Повернення до норми з боку решти світу не буде, поки Путін залишається при владі, а санкції вдарили по російській економіці на довгі роки вперед.
Європа цілком може впоратися з російською загрозою самостійно: населення вчетверо більше, ВВП – удесятеро більший. Відновлення європейської боєздатності на часі, новий безпековий порядок потрібно формувати вже, йдеться в публікації.
Читайте також: Розбір | 40 000 заявок з усього світу. Як влаштований український Інтернаціональний легіон
2) Економічна війна назавжди змінює стратегічний інструментарій
Хоча війна Росії проти України своїми масштабами нагадує щось із жорстокого 20 століття, реакція західного світу – із 21 століття. Миттєво, синхронно запроваджені безпрецедентні економічні санкції й військова допомога Україні показали, що експеримент під назвою "економічна війна" є дієвим.
Такого ніхто раніше не робив. Це віртуальна облога з реальним результатом: фінансове підкорення й економічне руйнування.
Так, результат досі не визначено до кінця. Раніше запровадження санкцій ніколи не призводило до зміни режимів. Уряди країн Заходу знають, що це вдарить і по них також, оскільки ціни на їжу й пальне зростатимуть, пише Foreign Policy.
Але у разі успіху санкційні війни стануть новим невійськовим способом досягнення поставленої цілі. Так само як і застрягле вторгнення РФ продемонструє, чим саме відрізняються великі країни минулого і сьогодення.
3) Стратегічний фокус – Китай
Хоча Росія зараз поводиться агресивно, кидаючи виклик усім, кому можливо, це не має відривати від стратегічного бачення. Основним геополітичним суперником Заходу в середньостроковій і довгостроковій перспективах є Китай, йдеться в публікації.
Після Путіна – якщо тільки він не знищить світ у ядерній війні – на Росію чекають істотні зміни. Загроза з боку Китаю, навпаки, залишатиметься незмінною. І Пекін скорочує військовий та економічний розрив зі США.
Зараз для Вашингтона головним фронтом, звісно, є європейський. Це непоганий варіант для того, щоб знову показати світу свою силу.
Китай, на відміну від Росії, намагатиметься поводити себе як більш відповідальна країна. Побачивши єдність західних країн, Пекін може 300 разів подумати, перш ніж змінювати статус-кво, втім, продовжуючи брати країни під контроль невійськовими методами, пише видання.
Читайте також: Дайджест | Путін втягує Китай у війну. Що може відповісти Пекін – стаття The Economist
4) Вибудовування трансатлантичного світу
Напад Путіна на Україну – беззаперечна ознака закінчення ери, що існувала після холодної війни.
І поки США концентруються на суперництві з Китаєм, Європа розуміє, що на підтримку Вашингтона розраховувати не може.
Америці не варто сприймати Європу як належне, пише видання, а адміністрація Байдена має й надалі укладати нові трансатлантичні торговельні, інвестиційні й інші угоди для укріплення спільного ринку. А після смерті Путіна Вашингтон повинен підтримати Європу в розбудові нової архітектури безпеки, від Атлантики до Уралу, вважає Foreign Policy.
5) Посилення альянсів і перерозподіл відповідальності
Стратегія національної безпеки часів президентства Дональда Трампа розглядала Росію і Китай як однакові загрози. Адміністрація Байдена змінила фокус виключно на Пекін у 2021 році й намагалася вибудовувати передбачувані та стабільні відносини з Москвою. Війна поставила на цьому хрест, пише видання.
Утім, зараз у Байдена немає можливості полишити будь-який із цих фронтів, зазначає Foreign Policy. Що робити Вашингтону? Відповідь очевидна: підсилювати союзників і модернізувати домовленості з ними в Європі й Азії.
Радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван назвав такий підхід "гнучкими партнерствами установ, альянсів і груп країн". Цей підхід уже набув неабиякої популярності в Азії.
З іншого боку, в результаті агресії Путіна Європа нарешті виходить із геополітичного сну. Саме такий підхід має зробити світ більш безпечним, пише автор матеріалу.
6) Тримати Росію ізольованою
Путін порушував архітектуру післявоєнної безпеки з 2008 року (насправді ще з Придністров'я. – Ред.).
Спочатку була Грузія. У 2014 – Україна. Західні політики звикли до такої невизначеності й намагалися тримати Росію м’якими санкціями, водночас потроху збільшуючи інвестиції в НАТО.
Просто зараз розбити союз Москви й Пекіна майже неможливо, але Китай не зможе відмовитися від європейських ринків, від яких залежить його економіка. Тож, що більш ізольованою буде Росія для Європи, то менша ймовірність того, що Пекін виступить на боці Путіна відкрито й повноцінно, йдеться в публікації.
Читайте також: Дайджест | Як Росія переходить до плану Б в Україні та тягне на дно Лукашенка. Огляд західних медіа (21 березня)