"Бойовий шеврон треба заслужити". Як змінилася ідеологія нарукавних знаків ЗСУ

Шеврон у Збройних Силах України – це те, що допомагає військовим відчувати спорідненість і братерство, говорить LIGA.net Віталій Гайдукевич, історик та координатор групи "Нове військо".

З 2015-го у ЗСУ почали оновлювати ідеологічну складову. Тож нарукавні знаки військових стали першим кроком до того, щоб позбутися "радянщини" в українській армії. 

Головне завдання нарукавного знаку – відрізнити свого від чужого, пояснюють військові. Друга важлива функція – показати приналежність до роду чи виду військ, підрозділу, військової частини. Або показати, що людина має бойовий досвід. У 47 ОМБр є шеврони для новобранців та тих, хто пройшов перший бій, каже LIGA.net старший сержант бригади Андрій Павличко. 

Іноді шеврон – просто можливість посміятися над собою чи побратимами. Один з таких – "Нема ворога страшніше, ніж командир довб**об" – навіть потрапив на обкладинку британського журналу.  

Навіщо потрібні нарукавні знаки, як і де їх правильно розміщувати та чому не варто зривати з побратимів: розбір LIGA.net.

Зламати радянську традицію в ЗСУ. Як у військо повернулися тризуби

Українська військова айдентика до початку війни на сході України була тісно пов'язана з Радянським Союзом, розповідає LIGA.net координатор групи "Нове військо" Віталій Гайдукевич. У цю групу об'єдналися історики та дизайнери, які з 2015 року почали розробляти новий український "військовий бренд".

В основі нових нарукавних знаків видів і родів військ ЗСУ лежить тризуб. Це одне з головних нововведень, говорить Гайдукевич. 

"У ЗСУ не було власної мілітарної традиції, спадковість вели від радянської армії, – розповідає він. – Це треба було змінити". 

Реформатори звернулися до нарукавного тризуба, який був популярний під час національно-визвольної боротьби минулого століття. Такий зафіксували у Симона Петлюри на одній з фотографій. Цей тризуб адаптували до сучасних умов.

Нарукавні знаки на позначення видів та родів військ відрізняються своєю формою і кольором. У Сухопутних сил – форма щита, у Повітряних – трикутника, у Військово-морських – коло.

Кольори можуть змінюватися відповідно до роду війська. Наприклад, у танкіста буде чорний щит із гербом, а у зенітника з Повітряних сил – синій трикутник із червоним гербом.

ССО та ДШВ мають специфічні форми шевронів та свої кольори: чорний у Сил спецоперацій та марун – у десанту.

Регулюється і розміщення знаків на формі військовослужбовця. Той, що про приналежність до роду чи виду військ, – на правій руці. Нарукавний знак військової частини кріпиться на лівій.

Найголовніша зміна після 2015-го в тім, що ЗСУ беруть свою символіку від короткого, складного, але все ж незалежного періоду історії, а не Радянського Союзу, наголошує Гайдукевич. 

"10 років війни показали, що ми потрапили у десяточку, – продовжує він. – Ця ідея прижилася і далі живе своїм життям". 

Далі бригади вже самі почали "копати глибше" в історію і брати ідеї своїх шевронів звідти. Або створювати власну нову айдентику. 

"Медоїда треба заслужити у бою". Як отримують шеврони бригади

Шеврон потрібен передусім для того, щоб на полі бою розрізняти військового зі свого підрозділу та суміжних, пояснює LIGA.net старший сержант 47-ї бригади Андрій "Бендер" Павличко.

Але не менш важливим є те, що це – символ, який має вести вперед. 

На емблемі його 47-ї бригади зображений "драконокінь", розповідає військовий. За формою це – шахова фігура, але з зубатою головою. Мають їх у бригаді кілька видів.

"У нас є безрогі та рогаті шеврони (по два роги від кожного боку основи фігури. – Ред.). Рогаті видаються сержантам чи військовослужбовцям, які себе проявили в бою", – каже військовий. 

Не у всіх бригадах є бойові шеврони, які видають після першого бою. Але коли нові люди приходять у підрозділ, мають розуміти, що їх об'єднує, пояснює Віталій Гайдукевич: "Емблема – це якраз те, що допомагає людям відчувати спорідненість і братерство". 

Шеврони бригад мають різні форми і символи. Можуть бути пов'язані із регіоном, де військові базуються, або мати влучний символ. У 1-ї танкової бригади – кінь у броні на чорному щиті, а у 3-ї танкової – голова лицаря в обладунках на тому самому тлі. 

У авіаційних бригад популярне зображення сокола: на синьому трикутнику або щиті. У морської піхоти – щити із поєднанням синього та блакитного кольорів і зображеннями міфічних тварин чи мечів.

У ДШВ на шевроні буде колір марун. А у ССО – сірий вовк. Морський коник з мечем Святослава Хороброго – у 73-го центру. 

Свій шеврон може мати не тільки бригада, а й батальйон, який менший за чисельністю, та навіть рота – ще менший підрозділ.

Андрій Павличко з 47-ї бригади розповідає, що на свій ротний шеврон обрали медоїда: "Це така хижа тварина, яка завжди вступає у бій із сильним противником і виходить переможцем". 

Дизайн розробили полеглий побратим Остап з позивним Макар та його дружина. Тварина символізує характер і силу. 

Ідеологія – це не менш важлива частина того, що представляє шеврон, додає військовий. Але іноді нашивка – це виключно розвага. 

Це пам'ять. Чому збирають модні шеврони і на що їх обмінюють

Спосіб виразити свій характер, пожартувати або вирізнити себе серед побратимів – це теж про шеврони. Вони не затверджені офіційно, але "показують, що ти свій", говорять LIGA.net військові. Такі шеврони часто носять на плитоносках, шоломі чи рюкзаках. 

Один з таких жартівливих шевронів навіть потрапив на обкладинку британського журналу Evening Standard. Журналісти писали про два роки великої війни – і на першу сторінку вибрали фото військового, який виходить з бліндажа. На його плитоносці наліплений шеврон із написом: "Нема ворога страшніше, ніж командир довб**об". 

Є різновид модних шевронів, пояснюють військові. За деякими з них доводиться стояти у черзі. Так говорять, зокрема, про патчі (інша назва зображення, що ліпиться на велкро. – Ред.) від спільноти PSD. Компанія випускає шеврони нечасто. Тому за оновленнями слідкують і замовляють одразу, щойно вони з'являються, говорить водій з медичного батальйону "Госпітальєри" з позивним Кенні.

"Спочатку купував, бо знав, що гроші за шеврони йдуть на підтримку спільноти чи підрозділу, – каже Кенні LIGA.net. – А потім почав колекціонувати. Подобається, що там зображують міста, де проходили бойові дії, якісь локації. Наприклад, Кримський міст".

Це – пам'ять про війну, наголошує доброволець: "Колись зможемо показувати дітям та онукам, передавати історію про війну". 

Медики 67-ї бригади створили власний шеврон, тільки для своїх. "Хотіли  виділятися", – каже медик з позивним Маріо. 

Це шеврон з єгипетським богом Анубісом для хлопців та з Санта Муерте для дівчат, пояснює військовий: "Анібус вважається провідником душ в інший світ, а Святу смерть у Мексиці шанують як ту, що приносить удачу. Вважається, що всі перед нею рівні". 

Іноді шеврони прив'язують до місцевості. Наприклад, "Бойся Бога и пацанов с Кривого Рога". Дехто робить шеврони зі своїм позивним.

Одна з бойових медикинь розповідає, що мала такий. Поміняла його на хірургічний голкотримач у хірурга на стабілізаційному пункті на Донеччині. "Це пам'ять про те, де ти була і хто був поруч, – розповідає дівчина. – Хтось забирає гільзи артилерійські, наприклад. А у мене щось особисте, що тримала людина".

Не варто зривати без попередження нарукавні знаки та шеврони з побратимів, наголошують військові: "Це можуть сприймати неправильно, особливо "старички", які були задовго до вас". Якщо ж якийсь чужий патч сподобався, треба попросити або обміняти. 

Шевронами, які позначать види і роди військ, належність до бригади, зазвичай "не розкидуються" на подарунок. А додаткові – навпаки, можуть бути обмінним фондом. Зазвичай, на інші ж шеврони.