10 друзів Путіна. Політичні невдахи, мисливці за грошима: хто і чому стає колаборантами

Російські пропагандисти повідомили про смерть херсонського колаборанта Кирила Стремоусова, який працював на окупаційну адміністрацію. Він вже другий ліквідований з нашого шорт-листа (звісно, не вичерпного) "друзів Путіна", який ми оприлюднили 21 липня 2022 року. Першим був убитий нардеп Олексій Ковальов. Ще один зрадник Володимир Сальдо був поранений, але повернувся до колабораційної діяльності.

Текст від 21 липня 2022 року

Вони кличуть до своїх міст Росію, "здають" проукраїнських співгромадян, знімаються у пропагандистських сюжетах і служать росіянам в окупаційних "адміністраціях". Від початку великого вторгнення Росії СБУ відкрила понад 800, а ДБР – понад 130 кримінальних проваджень за підозрою у колабораційній діяльності. Серед підозрюваних – чиновники, які перебувають на окупованому сході та півдні України.

Жоден із колаборантів не є самостійною фігурою, говорить співрозмовник LIGA.net у правоохоронних органах. Всі вони так чи інакше "на гачку". Окупанти використовують три механізми для примусу та заохочення. Перший – гроші, і "таких випадків більшість". Другий – ідейна колаборація. Третій – погрози та шантаж: "Можливо, родичі в полоні або зібрано компромат". Вимушених колаборантів – найменше, стверджує він.

Росіянам доводиться набирати в гауляйтери політичних невдах та ексрегіоналів, щоб хоч якось продемонструвати підтримку місцевих, розповідає LIGA.net журналіст із Донецька Денис Казанський. Він вивчав історії зради, коли працював над книгою "Як Україна втрачала Донбас".

Головним джерелом колаборантів стала ОПЗЖ, вважає він: "Вони відпрацьовують кремлівські гроші. Тут немає нічого нового". Але подекуди і "слуги народу" роблять Зеленському "неприємні сюрпризи".

Так хто ж вони – нові друзі Путіна? Ми поговорили з десятками співрозмовників – політиками, чиновниками з окупованих територій, місцевими жителями та правоохоронцями. 10 історій зради від LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: тільки важливі та перевірені новини

Аграрного бізнесмена Олексія Ковальова 2019 року було обрано до Верховної Ради від партії Слуга народу, очолював підкомітет з питань акцизного податку. Нічим не відзначився. Хіба що ДТП із вантажівкою на трасі Київ-Одеса та вдалою купівлею телевізійного "4 каналу", який спочатку оформив на батьків, а потім від них же прийняв у подарунок.

З початком повномасштабного вторгнення Ковальов "зник" і пропустив усі засідання Ради. А у квітні він повідомив, що перебуває на окупованій Херсонщині – щоб "підтримати людей, які за нього проголосували". На початку червня на Facebook-сторінці Ковальова з'явилося перше за весь час повідомлення: він написав, що "Росія тут назавжди".

Голова партії Слуга народу Олена Шуляк розповідає LIGA.net: у партії "забили на сполох", коли Ковальов приїхав на Херсонщину, почав спілкуватися з російськими військовими і давати "туманні інтерв’ю".

Ковальова виключено із фракції Слуги народу. Йому заблоковано доступ до всіх раніше відкритих держресурсів. Але він лишається нардепом.

22 червня очільник ГУР Кирило Буданов підтвердив, що на Ковальова було скоєно замах у Херсоні – підірвано його автівку. Але він вижив.

Херсонець Вадим (ім'я змінене) працював з Ковальовим на виборах 2019 року у штабі Слуги народу. Тоді, каже, майбутній нардеп жодним чином не нагадував "ватника". Імовірніше, вже wannabe-політика. 

"Коли він став нардепом, почалися перші погані історії. В його біографії з’явилися плями, – розповідає він LIGA.net. – Ходили чутки, що у Залізному порту, Голій Пристані, Лазурному Ковальов "віджимав" землі у літніх людей, які потрапляли в геріатричний центр. Потім стало відомо, що всі ці три населених пункти кришували поліцейські".

Читайте також: Зеленський пояснив усунення глав СБУ та ОГП великою кількістю зрадників в органах

Юрій Соболевський, перший заступник виконавчого апарату голови Херсонської обласної ради, під час війни бачився із Ковальовим один раз. "Випадково, на початку окупації, на похороні спільного знайомого, – каже чиновник у коментарі LIGA.net. - Він тоді сказав: "Я тут, я допомагаю людям, перебуваю на місці". Його зрадою всі шоковані".

Ковальов не просто співпрацював з окупантами на Херсонщині, а й активно їм допомагав. Зокрема, завозив з окупованого Криму паливо, а у Голій Пристані, де в нього є санаторій, розміщував росіян, розповідає LIGA.net радниця з комунікацій ДБР Тетяна Сапьян. 

"На початку липня йому повідомили про підозру у державній зраді та пособництві державі-агресору, – додає Сапьян. – Йому загрожує до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Його оголошено в розшук, запобіжний захід – утримання під вартою.16 липня суд заарештував його майно". Зокрема – "4 канал". 

Володимир Сальдо у Херсоні будував абсолютно традиційну кар’єру пострадянського політика українського півдня. Місцеві мешканці описують її так: "російська мова, Газманов, гурт Любе". 

Член Партії регіонів з 2001 року, у 2002 році — обраний Херсонським міським головою. 2012-го обрано депутатом Верховної Ради. І 16 січня 2014 року голосував за так звані диктаторські закони Януковича. Тоді ж змінив партію на Наш край, а 2019-го очолив партію імені себе. Її діяльність було призупинено рішенням РНБО від 20 березня 2022 року.

2015-го і 2020-го Сальдо намагався переобратися на посаду міського голови Херсона, але обидва рази програв. А з перемогою-2006 пов'язана досить сумнівна історія, розповідає LIGA.net херсонець Вадим: "Проти нього тоді висувався дуже сильний кандидат — очільник автоінспекції Олексій Соколов. Але він дивним чином загинув в аварії, коли їхав у Сімферополь. Так Сальдо переобрався на посаду. Зараз ми вже знаємо, що подібні практики притаманні російським спецслужбам".

Житель Херсона Григорій (ім'я змінене на його прохання) у розмові з LIGA.net пригадує: на початку 2000-х Сальдо був уособленням Партії регіонів, та і взагалі всього місцевого політикуму. Всі, хто мріяв про політичну кар’єру, йшли до "синьо-білих", це був єдиний варіант кудись прорватися. І те, що він став колаборантом, — "абсолютно очікувано". 

Григорій упевнений, що Сальдо був заздалегідь обізнаний про велике вторгнення Росії і планував "відчинити їм двері", коли заходитимуть з Криму: "Я чув, він вивіз свою родину у Францію якраз напередодні вторгнення. А коли вторгнення почалося – повернувся в Україну. Найімовірніше, йому запропонували очолити місто, легальних шляхів зробити це для нього вже не існувало. Всі вже знали, хто він, підтримки не було".

Що Сальдо не сприймався серйозно навіть серед своїх, – каже і Соболевський.

Попри прихильність до Росії, Сальдо намагався всидіти на двох стільцях. 

13 березня 2022 року колаборанти влаштували перший мітинг в окупованому Херсоні, на якому були і Стремоусов (про нього далі), і Сальдо. Останній тоді заявив: не підтримує ідею створення "Херсонської народної республіки". Утім, дуже скоро від своїх слів фактично відмовився і зараз суворо дотримується "російської методички".

26 квітня Сальдо був оголошений головою окупаційної адміністрації, але лояльність не окупилася. 4 липня "крісло" звільнили під ФСБвця Сергія Єлісєєва. Під Сальдо залишили лише "представницькі функції".

Співрозмовники LIGA.net здебільшого погоджуються: Сальдо не був ідейним. Скоріше – "бізнесмен, що працює за гроші". "Мер, нардеп, фігурант кримінальних справ, - підсумовує Соболевський. – Насичена біографія. Амбіції, гроші... Мотивів (для зради. – Ред.) може бути багато".

Читайте також: Розбір | Мінімум — три місяці. Максимум — після зими. Чи є перспективи звільнення півдня України

"Кар’єра" блогера Кирила Стремоусова – типова для проросійського агента на території України. Православний – але цікавився езотерикою. Член Соцпартії (2017-2019) – та конспірологічно-містичної проросійської організації "Концепция общественной безопасности", яка виступала за створення "єдиної східнослов’янської держави". Участь в рейдерському захопленні Херсонбуду у травні 2020 року, розповіді про "біолабораторії зі США" та порівняння антиковідних обмежень із "геноцидом".

Від початку повномасштабної агресії Росії напряму співпрацював з окупантами. Але тільки 20 червня був оголошений "заступником очільника" окупаційної адміністрації Херсонської області.

Херсонці розповідають: у свої проросійські організації Стремоусов цілеспрямовано затягував місцеву молодь вже давно, починаючи з пробіжок під гаслом "Спасибо за победу" у 2013 році. 

"Він був з жовто-чорно-білим прапором (прапор імперії Романових, використовується російськими націоналістами. – Ред.). А ми, зовсім пацани, взагалі не розуміємо, що це за прапор і що означає. Ясно, що секта, типу прихильників Перуна", – каже LIGA.net херсонець Вадим (ім’я змінене), який досі проживає в окупації. Він упевнений: так Стремоусов збирав спортивну молодь, потім просіював її та залишав при собі контрольованих, яким можна було продати ідеї "русского мира". 

З "міського божевільного" на "політичну фігуру" Стремоусов почав переліплювати себе після 2014 року. Він організував групу "журналістів Стремоусова", гастролював країною, роздавав журналістські посвідчення, допомагав оформлювати на них зброю, розповідає Вадим: "Це була фактично агентурна мережа, яку він намагався перетворити на політичну силу і паралельно заробляв: рейдерством, рекетом". 

"Цікаво, що скільки б проблем він не створював, скільки б не стріляв у людей, ані поліція, ані СБУ нічого з ним не робили. Напевно, тому, що заступник начальника СБУ області Ігор Садохін виявився також зрадником", – каже він. За даними херсонської влади, Садохін працював на Росію, тому ворог знав, де в області розташовані мінні поля. 

"Я пам’ятаю, коли він організував оцю свою банду журналістів Стремоусова, які розміщуються по всій Україні. Я навіть знаю про одну колаборантку у Львові, яка прикидається волонтеркою. Я його завжди вважав херсонським Шарієм", — додає Григорій.

Читайте також: Закликала до відновлення СРСР. Помічниця гауляйтера Херсона отримала 5 років ув'язнення

Стремоусов розганяв "пряму зраду", пояснює він, і це легко заходило старшим групам людей, які ностальгують за радянським минулим. "Але він ідейний, на відміну від Сальдо, який більше бізнесмен – тупо за бабло. Стремоусов – за ідеї "русского мира" і в нього, я думаю, завжди були плани стати "сірим кардиналом", – зазначає Вадим. 

Соболевський, перший заступник виконавчого апарату голови Херсонської обласної ради, в коментарі LIGA.net констатує: жодним "сірим кардиналом" Стремоусов так і не став. Навіть у росіян.

Володимир Бандура — новачок у політиці. 2020 року одразу було обрано головою Святогірської міської ради (Донецька область) від ОПЗЖ. 

Ще у травні Бандура називав росіян окупантами.

А вже 7 червня Міноборони Росії на своєму пропагандистському телеканалі опублікувало відео, на якому Бандура звинувачує Зеленського у війні, а ЗСУ — у підпалах і мародерстві. За кілька днів ватажок терористів у Донецькій області Денис Пушилін виклав спільне з ним фото та повідомив, що давно був на зв'язку з Бандурою і тепер той "керуватиме" окупаційною адміністрацією Святогірська.   

Володимир Рибалкін, керівник святогірського підрозділу ВГО "Стоп корупції" і очільник місцевої тероборони, розповідає LIGA.net: познайомився з Бандурою, коли вони обидва боролися за посаду голови міськради. Рибалкін був самовисуванцем, а за Бандуру агітували "перші люди" ОПЗЖ: Юрій Бойко та Наталя Королевська. 

Після 24 лютого вони зустрілися та домовилися прибрати політичні розбіжності, створити в громаді волонтерський центр і загін тероборони. 

На думку Рибалкіна, Бандура — звичайний опортуніст. 

"Не думаю, що його купили, в нього було достатньо грошей. Давайте не забувати, що йому лише 31 рік, і порівнювати з політичними метрами не варто. Не думаю, що він був ідейним колаборантом. Я думаю, що він дуже хотів влади, залишатися при владі. Його просто використали, і дуже скоро він [в Росії] нікому не буде потрібен", — каже Рибалкін. 

Ще один депутат від ОПЗЖ (а до цього балотувався від Партії регіонів 2010 року і Нашого краю 2015-го), але Маріупольської міськради – Костянтин Іващенко, теж рухався шляхом пострадянського політика. Служив у радянській армії, православний вірянин, популіст – на посаді депутата вимагав від влади знизити ціни на хліб, засуджував створення військово-цивільних адміністрацій, виступав проти вакцинації від коронавірусу. 

Анна Романенко, журналістка і керівниця маріупольського проєкту 0629, розповідає LIGA.net: публічна діяльність Іващенка почалася, коли він обійняв посаду секретаря при президенті концерну "Азовмаш". Тоді його очолював Олександр Савчук, якого вона називає людиною "жорсткою, нахабною і непорядною, але він тримав завод залізною рукою". 

Після смерті Савчука у 2012 році завод перестав приносити прибуток. Причин було декілька. З одного боку – втрата ефективного керівника, з іншого – політика РФ, яка до цього купувала майже 90% продукції Азовмашу. Потім вони в Армавірі побудували аналогічне підприємство і почали перетягувати працівників та інженерів з Азовмашу. І згодом взагалі припинили купувати українські вагони. Підприємство "помирало". 

Тоді настав "зірковий час" для Іващенка. Він очолив Азовмаш.

"І це для Маріуполя означало одне: ніхто відновлювати завод вже не буде, його віддають на пограбування. Так і сталося", — додає Романенко. 

Максим Бородін, депутат міськради Маріуполя, підтверджує LIGA.net: коли Іващенка поставили на чолі Азовмашу, керувати було вже нічим. І він почав розпродавати все, що можна, на металолом, зокрема і в Росію. Поліція намагалася це припинити, відкривались кримінальні провадження, бо половина Азовмашу належить державі. Без результату. Заводом напряму курував ексрегіонал, відомий як кримінальний авторитет – Юрій Іванющенко на прізвисько Юра Єнакієвський. 

До 2012 року Іванющенко керував Азовмашем неофіційно, а потім Савчук ввів його до ради директорів, підтверджує Романенко. 

"Воно таке – нікчема. Ідеологічний русофіл і українофоб. Алкоголік, я це точно знаю. Коли він був депутатом міськради, журналісти мали доступ до внутрішніх чатів. Він п’яний писав дикі речі, а йому відповідали: "Костя, йди проспись", – пригадує журналістка. – Його ненавиділи люди, які залишалися на Азовмаші. Він їздив на крутій тачці, мав гроші, але не виплачував величезні борги із зарплати, яких було чимало".

Коли почалася велика війна, всі чекали, що росіяни підтягнуть фейкових "мерів" з 2014 року, зокрема Дмитра Кузьменка, розповідає вона.

Джерело LIGA.net у правоохоронних органах такі плани росіян підтверджує: "Ми бачили, що напередодні вторгнення вони підвозили потенційних гауляйтерів ближче до кордонів – у Білорусі, в окупованому Криму. Там і Олег Царьов бігав, і Сергій Марков, одеський депутат". 

Та в якийсь момент росіяни відмовилися від цих планів. І поставили "керувати" зруйнованим Маріуполем Іващенка. 

Велика частина фракції ОПЗЖ у Маріуполі зараз співпрацює з росіянами, навіть якщо так не було раніше, стверджує Максим Бородін.

Сам Іващенко, за його словами, на початку широкомасштабного вторгнення виїхав до Запоріжжя і жив у готелі, а коли отримав "запрошення" від окупантів – повернувся: "Зараз він розповідає, що нікуди не виїжджав і залишався в місті, допомагаючи містянам".

Маріупольський депутат підкреслює: Іващенко сам не керує, а є тільки "весільним генералом", який дає інтерв’ю пропагандистським каналам та імітує активну діяльність, хоча нічого реально не вирішує.

Історія Сергія Хортіва змушує ставити незручні запитання. 2010 року він – депутат Луганської облради від ПР. 2015-2020 – мер міста Рубіжне від Опозиційного блоку. 2020 року обрався мером вже під партії Наш край. 

Хоча насправді ще 2014 року він брав участь у блокуванні української техніки в Рубіжному. "Рубіжне, Лисичанськ тоді кілька місяців були під контролем незаконних збройних формувань. Хортів співпрацював із бойовиками, – переконує LIGA.net донецький журналіст, учасник мінських переговорів Денис Казанський. – Є конкретна історія від 22 травня 2014 року: українська армія заходила в місто, а там була засідка, вийшли цивільні, а бойовики з-за їхніх спин почали стріляти. От там був і Хортів". 

Син Хортіва Іван, ексспівробітник МВС, внесений до бази Миротворця: нібито перейшов на бік незаконних збройних формувань, а коли місто Рубіжне звільнили, – втік разом з росіянами. 

Як розповіли LIGA.net у силових структурах, справу Хортіва розслідувала СБУ, проте після її передання до прокуратури розвитку вона не набула.

Після початку широкомасштабної агресії Хортів не виходив на зв’язок. За даними слідства, у березні він добровільно перейшов на бік ворога та став гауляйтером, публічно підтримав дії Росії. 4 березня очільник Луганської ВЦА Сергій Гайдай призначив нового мера Рубіжного. 

Казанський не вірить в ідейність Хортіва: імовірніше, він пристосуванець. 

"Інакше Хортів не залишився би після звільнення Рубіжного (2014-го), не розмовляв би українською і не вдавав би щирого українця, – резюмує Казанський. – Якщо б він був ідейним, то втік би до Луганська разом із бойовиками, як це зробили деякі рубежанські депутати, зокрема Неллі Задирака. Були люди, які воювали за Росію, а Хортів – ні. Просто ситуація знову змінилася, і він перейшов на бік окупантів".

Читайте також: Гайдай: Рубіжне розділило долю Маріуполя, місто зруйноване вщент – фото, відео

Олександр Божков обраний мером Ізюма 2010 року від Партії Регіонів, а у 2015 році став депутатом Ізюмської міськради від партії Наш край.

Під час великого вторгнення Росії Божков "вирішив стати містком між окупантами та місцевим населенням", – розповідає Катерина Березюк. 

"Роль Божкова в окупації значна, адже він мав вплив на місцеве населення, – був мером, він відома постать у місті, – пояснює Березюк. – Вони разом з кількома депутатами проводили агітацію серед місцевих (навіть у підвалах. – Ред.), закликали співпрацювати з росіянами, були інформаторами, повідомляли про розміщення військ ЗСУ". 

Божков давно симпатизував Росії, 2014-го називав АТО "внутрішнім конфліктом", каже LIGA.net заступник мера Ізюма Володимир Мацокін.

25 березня Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за підозрою Божкова у державній зраді.

Олександр Брюханов був мером міста Південне (Харківська область) тричі: у 2010 році – від Партії регіонів, а у 2015 році – як самовисуванець, 2020-го його обрано вже від президентської партії Слуга народу. 

28 лютого Брюханова, його заступника та керівника райвідділку поліції затримали за статтею "держзрада", повідомив очільник ВЦА Олег Синєгубов. За даними слідства, 27 лютого біля входу в будівлю клубу в місті Південне перед більш як 70 громадянами Брюханов закликав не чинити опір військам РФ і повідомив, що формування сил опору та видачі вогнепальної зброї місцевим мешканцям не буде.

У червні харківський суд визнав Брюханова винним лише у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України: два роки умовно. Його відпустили з-під варти, і він повернувся на роботу.

Зазвичай державні зрадники походять з колишніх проросійських партій – зокрема ОПЗЖ, Опоблок, Наш край. Брюханов, як і Олексій Ковальов, за кілька років до вторгнення приєднався до Слуги народу. 

За словами Олени Шуляк, Брюханов розірвав зв’язки із партією ще до початку широкомасштабного вторгнення. Не спілкувався з обласною організацією, не реагував на запрошення на зустрічі, щоб узгодити політику. Шуляк каже LIGA.net, що на початку 2022 року харківська організація СН подала пропозицію про застосування до Брюханова імперативного мандату – тобто, фактично, його відкликання. На її твердження, повністю оформити це рішення завадив початок війни. 

Дмитро Булах, депутат Харківської міськради та голова Харківського антикорупційного центру, у розмові з LIGA.net пригадує, що на початку війни дуже багато керівників сіл та міст Харківщини, як і Брюханов, не знали, чи будуть вони окуповані і як діяти у подібній ситуації. 

"Не можна сказати, що Брюханов був успішним головою Південного, хоча і перемагав на виборах, – вважає він. – Здається, восени минулого року до нього прийшли люди і висипали йому на стіл сміття, в якому громада тоне. Значна частина депутатського корпусу Південного була незадоволена Брюхановим. Ймовірно, тому на новій хвилі він вирішив співпрацювати з окупантами. Радянська людина в поганому сенсі слова".

Євген Балицький був депутатом Запорізької обларади від Партії регіонів з 2010 року, а 2014-го обрався депутатом Верховної Ради від Опозиційного блоку, також голосував за "диктаторські закони".

18 січня 2018 року він був одним із 36 народних депутатів, що голосували проти закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

Велике вторгнення Росії він публічно вітав. У березні 2022 року радник голови МВС Антон Геращенко повідомив, що Балицький добровільно надає можливість ретрансляції у Мелітополі пропагандистського каналу Росія 24 на базі свого телеканалу МТВ-Плюс.

9 травня Балицького призначили гауляйтером Запорізької області. Місяць тому в ефірі пропагандиста Володимира Соловйова він хвалився, що відправляє до окупованого Криму вкрадене Росією українське зерно. Процес викрадення зерна Балицький координує особисто.

Денис Казанський називає Балицького "відвертим українофобом". 

"Він відверто говорив, що "ми зі своїми територіями підемо до Росії", ще приблизно п'ять років тому (відео). Він колись був нардепом, але потім не переобрався, на окрузі виграв "слуга народу". Як інші політики-невдахи, перейшов на бік окупантів. Якщо народ не обрав, то він компенсує це тим, що окупанти призначать його гауляйтером", – вважає Казанський.

Читайте також: Балицький та сепаратизм: справу депутата від Опоблоку тримають у таємниці

Міський голова Мелітополя Іван Федоров понад 20 років знав Балицького - і що "він був агентом Кремля". У коментарі LIGA.net Федоров каже: у 2014 році він та його команда неодноразово намагалися звернути увагу правоохоронних органів на діяльність Балицького, але їм відповідали – "немає доказів" та "не все так однозначно". 

Співпраця з окупантами була для Балицького єдиною можливістю втриматися при владі, адже його Опоблок втратив популярність у Мелітополі. "2020 року на останніх виборах його партія набрала лише 8%, – нагадує Федоров. – Хоча 2014-го в неї було понад 60%".

Галина Данильченко потрапила в політику доволі пізно. Була помічницею Євгена Балицького, поки він був нардепом восьмого скликання. У 2015 та 2020 роках обиралася депутаткою Мелітопольської міськради від Опозиційного блоку. 2017-го разом з Балицьким брала участь у проведенні провокаційної ходи так званого безсмертного полку. 

Росіяни окупували Мелітополь через два дні після вторгнення. 11 березня вони викрали чинного мера міста Івана Федорова, а вже наступного дня з’явилося відео, в якому Галина Данильченко представлена в якості "в.о. міського голови" і закликала містян співпрацювати з окупантами. 

30 травня у Мелітополі сталися вибухи біля так званої військово-цивільної адміністрації колаборантів і будинку Балицького. Наступного дня з’явилася інформація, що через цей вибух Данильченко хотіла відмовитися від посади гауляйтера, – втім, досі не зробила цього. 

Катерина Березюк з руху "Чесно" припускає: Данильченко дійсно побоюється за своє життя, але, ймовірно, на неї тиснуть окупанти. 

Іван Федоров називає Данильченко "бухгалтером та людиною Балицького". За його словами, вони з Балицьким намагалися захопити владу в Мелітополі ще 2015 року. Коли Данильченко стала депутаткою, вона так само намагалась стати секретарем міськради. Це було зроблено незаконно "у підвалі", стверджує мер Мелітополя: "Ми оскаржували це понад півтора року в судах і довели, що секретарем обрана інша людина".

Міський голова Мелітополя підтверджує, що Данильченко хотіла піти з посади гауляйтера міста після вибухів, але "вона не ухвалює рішень" – це вже парафія ФСБ. "На їхніх нарадах завжди присутній представник ФСБ, який їх і веде, – каже він. – А Данильченко просто сидить".

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ. Дотягнутися до колаборантів на окупованих територіях силовикам дуже важко, зізнається співрозмовник LIGA.net у правоохоронних органах. Тому полювання за зрадниками там – це "зона відповідальності" таємничих партизан. "Ви ж бачите, як часто буває... Необережне поводження з вибуховими речовинами", – іронізує він.

Офіційної статистики щодо ліквідації спільників окупантів немає. Але інформацію про те, що на окупованих територіях тривають "зачистки", підтверджують розвідка та військові. Аж до того, що колаборанти Херсону вимушені посилювати охорону та готуються тікати до Криму.

Читайте також: На окупованих територіях продовжать знищувати колаборантів — розвідка Британії