64 936… Життів. Українців.

Це майже 361 Аеробус А320 з повним завантаженням усіх 180 місць. Чиїхось дітей, батьків, друзів, знайомих…

Це ціна, яку ми заплатили за помилки у боротьбі з COVID-19, і це ще далеко не кінець.

На жаль, поки я пишу цей текст, по всій Україні сотні людей повільно задихаються, сподіваючись зустріти завтрашній світанок, який їм уже не судилося зустріти.

Хто їх убив?

Когось із них убив бот-терорист, який за 30 срібняків вигадав і опублікував історію про те, як у його неіснуючих знайомих були "три дні зеленого проносу та смерть" після щеплення.

Когось убили ідіоти, які лайкнули та поділилися постом убивці-сторітеллера.

Хтось отримав смертний вирок у вигляді вкрадених чиновниками грошей.

Хтось – у вигляді верхнього шару асфальту для доріг "кращих, ніж у Європі".

Хтось когось засудив, коли забув вдома маску.

Когось ті, хто збирає стадіони у гонитві за рейтингом.

Тисячі, якщо не десятки тисяч смертей – це бізнес-інтереси чи політична доцільність, помножена на відсутність необхідності бачити мозок на стінці, спускаючи курок.

Дурниця.

Жадібність.

Лицемірство.

Цинізм.

Псевдо-боротьба симулякрів, де ціна – людське життя.

Не забувайте: ті, хто "бореться" з пандемією, роблять це заради затишку та безпеки владних кабінетів, де фото та рейтинг важливіші за смерті "електорату".

Справжні герої: лікарі, водії швидких, волонтери.

Саме їм ми завдячуємо всім.

І я щиро прошу вас їм віддячити.

Вакцинуйтеся! Дотримуйтесь маскового режиму! Бережіть себе і своїх співгромадян!

Поважайте подвиг наших медиків. Як і наші герої на фронті, вони щодня ризикують життям заради одного: заради України.

А отже – заради всіх нас.

Оригінал