Вихід бізнесу на європейські ринки - що потрібно від держави «на вчора»
2023 рік для українського бізнесу уже не початок кризи, а період стабільної затяжної війни. Українці перестали купувати консерви, павербанки та ліки на всі випадки життя. Тепер підприємцям треба працювати більш планомірно: екстремальна ситуація переросла у стабільну і доволі виснажливу дійсність. А оскільки економічний ресурс і ресурс нових можливостей в Україні обмежені – їх брак може збалансувати вихід на європейські ринки та США.
У Європі зрозуміли: в реаліях війни ми здатні швидко знаходити й апробовувати екстрені рішення, які надають безпеку та оптимізують побут. Наприклад, ми перепрофілювали цивільні речі для військових потреб, або ж посилили вектори онлайн ритейлу і доставлення. Нині – час для максимальної монетизації бренду України: держави з креативними бізнес-можливостями. Європейці стомилися жаліти українців, і вже готові дивитися на нас як націю справді незламних людей. І собі бізнес готовий вчити Європу, як оптимізувати бізнес-процеси та ранжувати ризики.
Приміром, Helsi як медичному провайдеру періодично надходять запити від Швейцарії, Молдови, Польщі та Болгарії. Українці "привезли" туди свій досвід користування медициною, і учасники медичної галузі цих країн цікавляться: а як наша модель HealthTech може бути реалізована на їхній території? Для консервативної Європи наш досвід може й не бути релевантним на 100%, але він цікавий як феномен для вивчення.
Однак державі потрібно максимально спростити механізми, які дозволяють бізнесу масштабуватися. Йдеться про регуляторні підходи й законодавство.
Наприклад, взявши галузь роботи з даними, у якій працює Helsi, – українські стандарти впровадження сервісів не відповідають європейським. Треба дотримуватися GDPR, наприклад, інвестувати багато ресурсів, аби відповідати євростандартам у майбутньому. Гармонізувати потрібно багато процесів, яскравий приклад – електронний рецепт, виписаний лікарем в Україні. Сьогодні він не має ніякого значення в Європі, хоча у Польщі подекуди ставляться з розумінням і можуть видати препарати. У МОЗ є поки попередні проєкти, за якими планують створювати єдиний простір "Україна-Європа" у цьому напрямі.
Гарний приклад для IT-індустрії – це майданчик Дія.City. Держава дала зрозумілий механізм: спрощене оподаткування та вихід із "сірих зон" (замість працевлаштування через ФОПи – прозорі гіг-контракти, визнані міжнародними аудиторами). Такі рішення потрібні у всіх економічних галузях: від виробництва до ритейлу. Ми потребуємо лібералізації підходів до створення нових продуктів і послуг, а також – спрощення витрат на утримання наявних об’ємів.
Водночас великий бізнес не потребує "милостині" у форматі зменшення податків до 2%, податкових канікул, дозволу не сплачувати ЄСВ тощо. Активний бізнес сплачує навіть більше і наперед, займаючись волонтерством і благодійністю. Тут необхідна лібералізація оподаткування: є досвід прогресивних країн, де "благодійні" кошти мають менше податкове навантаження. Наразі ж в Україні ситуація має такий вигляд: із зароблених коштів сплачені податки, а додаткові кошти йдуть на волонтерство вже після оподаткування.
З іншого боку "Маски Шоу Стоп", про який у лютому висловився глава Мінцифри, – також давно затребуваний не лише в IT-кластері. Регулятори мають регулювати, не влаштовуючи демонстративні гучні обшуки. Бізнес в стресі через війну та втрати людських ресурсів. Він постійно балансує між забезпеченням обороноздатності країни, утриманням працівників і бажанням розвиватися. При цьому деякими діями сама держава змушує його стресувати. Нам потрібні продуктивні відносини з державою. Внутрішньоекономічних і зовнішньоекономічних цілей можна досягти лише в синергії приватного та державного партнерства.