Економічні рецепти перемоги. Як виглядають завдання для країни на 2025 рік
Філософія прогнозів, передбачень та постановки завдань економічній та монетарній владі під час війни в будь-якій країні буде суттєво відрізнятися від того, до чого ми звикли в мирний час.
Парадигма економічних цілей зі сталого розвитку або ринкової експансії змінюється на вирішення безпекових питань. Тож виклики на 2025 рік для України – це фактично економічні рецепти перемоги.
Щоб більше пристосуватись до потреб війни, нам потрібно вирішити такі завдання:
1. Потрібно концентрувати фінансові, матеріальні та людські ресурси саме на ідеї спротиву російській агресії. Заміна відтінку зеленого на світлофорах, ремонти доріг і бруківки в прифронтових містах, закупівля барабанів для бомбосховищ та ще сотні прикладів того мотлоху, без чого можна було б обійтись, але воно коштує державі грошей.
Всі ці кошти можна було б спрямувати на вітчизняний ВПК, збільшити з/п ЗСУ, купувати більше озброєння у партнерів і т.д. Розпилення ресурсів через непотрібні витрати згодом призводить до дефіциту цих ресурсів у секторі безпеки і оборони. Так зростають ризики втрати територій.
2. Варто зайнятись оптимізацією наявних ресурсів. Постійні сигнали з сектора безпеки про нестачу коштів на обладнання супроводжуються статистикою НБУ про накопичення валютних резервів на кінець 2024 року в обсязі 35-40 млрд доларів, а також ліквідності банків, яку залучив НБУ, в сумі 533 млрд грн (27.12.2024).
І на цьому тлі відбувається підвищення податків для малого бізнесу та населення. Все це вказує на слабку узгодженість монетарної і фіскальної політики в Україні.
3. Мусимо розбудовувати фундамент для економічного зростання. Офіційна економіка буде погано зростати, якщо її постійно душити податками, заборонами та робити все для того, щоб ринкові ставки за кредитами залишалися захмарними, а від ринку акцій та облігацій в країні залишалась лише назва.
Країні потрібна справедлива податкова реформа, яка б зруйнувала клани, які продовжують збирати податки замість держави, усунула складні процедури адміністрування та мінімізувала можливість арбітражу між різними видами податків.
Україні потрібна і пенсійна реформа, щоб інвестиції майбутніх пенсіонерів давали роботу молодим. Потрібна і реформа системи охорони здоров’я з нахилом у бік страхової медицини. Названі три ключові реформи – податкова, пенсійна та медична – мають стати каталізатором зростання.
4. Вже час реанімувати кредитний ринок та ринок корпоративних облігацій. Покращення процентного тиску для позичальників prime-сегменту, програми 5-7-9 та інші не змінюють докорінно ландшафту кредитного ринку. Кредити від мікрофінансових установ як були під 1000-2000% річних, такими вони і є.
Перекритий канал між різними секторами фінансового ринку призводить до викривлення паритетності між процентними ставками для населення. Вже котрий рік ми маємо ситуацію, коли в Україні, з одного боку, є реальний брак інструментів, в які можна розмістити вільні кошти, а з іншого боку, на ринку фіксуються шалені кредитні ставки, які перевищують нормальні норми дохідності в 5-10 разів.
5. Робота над конфіскацією активів РФ ведеться, в цьому є певні успіхи, і від теоретичних розмов ми вже перейшли до діла. Втім, конфіскуються тільки доходи від активів РФ, а потрібно, щоб відбувалась конфіскація самих активів.
6. Боротьба з корупцією в Україні триває, але явно недостатньо сильно. Цей внутрішній фронт, за моїми спостереженнями, активно використовує ФСБ, яка щедро засіває своєю агентурою судову, фіскальну та інші сфери економічної влади. Влада досить часто лікує симптоми корупції, але не усуває причини.
7. Нарешті, Україна та союзники мають більш щільно концентрувати санкції проти РФ. Російська економіка дихає на ладан. Про це говорю не тільки я, а вже пишуть The Economist і The Hill. Вони вже дійшли до стадії, коли потьомкінська статистика не рятує, і проблеми поступово стають очевидними.
Наша ж проблема з союзниками в тому, що ми даємо подихати економічним повітрям то одній, то іншій голові російського орла, а їх обидві потрібно одночасно опускати в санкційну рідину.
8. Розбудова альтернативних експортних маршрутів – це має стати окремим напрямком національної безпеки. Потрібно розуміти, що наявність транспортного коридору Дніпро – Гданськ або Миколаїв – Констанца – це не тільки нові покупці для нашого експорту, а й зменшення негативного ефекту для України при обстрілах Одеси та інших портів.
9. Соціальна справедливість має служити економічному зростанню. Я зовсім не закликаю до соціалізму, скоріше навпаки. Нам потрібно вирівняти систему соціальних виплат і гарантій таким чином, щоб не було концентрації виплат на заможних людей.
10. Ми маємо підтримувати демократію в Україні, але робити це не за Грузинським сценарієм. Зараз гарячі голови закликають до виборів "завтра". Я проти таких поспішних виборів не тільки через війну, а через те, що на виборах 2019 року наш парламент був атакований росіянами.
Кого тільки в нашій Раді та на владному Олімпі немає: учні Сівковича, "малята" Медведчука, законспіровані агенти Наришкіна, та й навіть просто "чесні" хлопці і дівчата з ОПЗЖ, які ніколи не приховували, що вони за росіян були.
За таких умов поспішні вибори у ВРУ можуть запустити сценарій грузифікації України, коли народ у цілому проти Москви і ненавидить російську еліту, а от уряд – за і виконує вказівки звідти.
Тому до виборів потрібно готуватись, і, звичайно, спершу слід проводити парламентські вибори.
На численні запитання про інфляцію, про курс, про оцінку роботи НБУ, про ринок ОВДП і т.д. я вам відповім так:
Друзі, нас з вами повинна цікавити тільки перемога у війні і коли український прапор буде знову над Маріуполем, Скадовськом та іншими нашими окупованими зараз містами. Партнери настільки перенаситили ресурсами неньку, в нас настільки розпухли ЗВР, що курс у нас буде такий, який захоче НБУ, а інфляція 10-15% – це цілком прийнятний рівень для країни, яка веде війну.
Якщо за умови відсутності проблем для реального сектора економіки вдасться зробити 5% у 2025 році, це буде цілком нормальна картина.