Зміст:
  1. Термоядерний реактор: як це працює
  2. У чому складність і безпекове питання
  3. Скільки енергії можуть продукувати реактори
  4. Країни, які вступили у термоядерну гру
  5. Ринок термоядерної енергії
    1. Прогноз на 2021-2029 роки
    2. Фактори збільшення потреб людства в електроенергії

У червні 2024 року на японському термоядерному проєкті JT-60SA сталася знакова подія: там стартували експериментальні дослідження термоядерного синтезу – технології видобутку енергії у злиттях атомних ядер. Увесь науковий світ скооперувався для побудови цього об'єкта, і дослідження на ньому можуть відкрити цілковито нову віху у сучасній фізиці й енергетиці.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Це викликало ажіотаж у світових медіа. На шпальтах багатьох із них з'явилися заголовки, що ера термоядерної енергії вже не за горами.

Дослідження на JT-60SA допоможуть добудувати на Лазуровому березі у Франції надпотужний термоядерний реактор ITER, що має запрацювати за 15 років. Його вартість вже склала $20 млрд доларів, розповідає LIGA.net гендиректор проєкту П’єтро Барабаскі, і ще щонайменше $5 млрд проєкт потребуватиме додатково.

Але останніми роками з’являється багато приватних ініціатив. Стартапи отримують фінансування від великих інвесторів, таких як Джефф Безос і Microsoft, проводять цікаві дослідження й будують свої машини, менші за ITER, але не менш перспективні.

Своя експериментальна термоядерна установка "Ураган-2М" є і в Україні.

Якщо прогнози науковців справдяться і термоядерні технології вийдуть на енергетичний ринок, орієнтовно до 2050 року такі електростанції зможуть генерувати до 2 ГВт енергії. Тобто, лише одна станція забезпечить 20% українських потреб.

Як це працює? Редакція LIGA.net дослідила процес термоядерного синтезу разом зі спеціалістами з ITER (Міжнародного експериментального термоядерного реактора), консорціуму міжнародних науково-дослідних інститутів Euro Fusion, Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса (США), яка займається розробкою ядерної зброї масового знищення, Принстонської лабораторії фізики плазми (США), Інституту термоядерної науки та технологій Quantum Science and Technology Naka (Японія), Харківського фізико-технічного інституту, Всесвітньої ядерної асоціації та американської компанії Commonwealth Fusion Systems.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.