Право на зброю. Як вона змінює суспільства – від США до України. Нова історія LIGA.net
Право на зброю відіграло ледь не ключову роль у становленні США. Вільне зберігання та носіння зброї закріплено другою поправкою до їх Конституції. Спеціально для цього у 1791 році Джеймс Медісон та батьки-засновники ухвалювали Білль про права додатково до Основного закону.
Зараз у руках найдемократичнішого соціуму у світі – 393 млн одиниць стрілецької зброї, це 120 одиниць на 100 жителів. Абсолютний рекорд. Майже вдвічі більше, ніж у всіх разом узятих наступних дев'яти країнах в рейтингу найкращої десятки.
За даними Fortune Business Insights, у 2021 році розмір світового ринку короткоствольної вогнепальної зброї становив $8,5 млрд. Тільки у Північній Америці – $3,6 млрд. І, попри насиченість ринку як ніде у світі, продовжує зростати. До 2029-го, за прогнозами, він досягне $11,1 млрд.
У цьому тексті ми намагаємося відповісти на просте запитання: чи право на зброю є ключем до побудови сильного суспільства? І досліджуємо майбутній ринок короткоствольної вогнепальної зброї в Україні, який скоро має з'явитись – 23 червня запрацював єдиний реєстр.
Від США до України – нова історія LIGA.net з експертами з Гарварду, Стенфордської юридичної школи, Національного бюро економічних досліджень США, аналітичного центру Small Arms Survey.
Зброя і суспільство
Вогнепальна зброя перевернула хід історії, методи війни та послабила традиційні суспільства. Порох винайшли в XI столітті в Стародавньому Китаї. Але проривна технологія зіграла злий жарт із Піднебесною. Замість того щоб за допомогою пороху завоювати все навколо, китайську технологію використали монголи – і захопили пів континенту.
Під кінець середніх віків порох повільно, але вірно змінював вигляд Європи. У XIV столітті вогнепальна зброя почала витісняти традиційні луки, мечі та списи. Після них, зрештою, відмовилися й від обладунків. Вони просто не могли захистити ні від аркебуз, ні від мушкетів.
По суті, це вдарило по всіх аристократах, які все життя займалися тільки тим, що вдосконалювали бойові навички. Піший бюргер, типовий представник середнього класу, в легкому костюмі та озброєний аркебузою, міг впевнено впоратись із закутим в лати лицарем – одним пострілом.
Після відкриття Америки конкістадори за допомогою пороху майже знищили місцеву цивілізацію. Вогнепальна зброя міцно закріпилася у Новій Землі. Це був безсумнівний джокер в руках європейських поселенців. Проте нерегульованим вільний обіг не міг бути вічно.
Одним із мотивів поширення зброї був самозахист. Крім того, це ще й питання національної безпеки. Добре озброєне населення може стати в пригоді під час конфлікту. Достатньо згадати, як киянам роздавали автомати на початку повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році. І як росіяни втікали від десятків тисяч озброєних людей.
"Досвід цієї війни показав, що народ має бути озброєний, – каже LIGA.net професор Юрій Чорноморець. - Тоді бойова готовність країни абсолютно інша, ворог затримується на зовсім інших рубежах".
Чорноморець – викладач релігієзнавства університету Драгоманова. У складі снайперської групи брав участь у боях в Чорнобилі, де отруївся радіонуклідами. Активно допомагає фронту. Придбав для снайперських груп 170 далекобійних снайперських гвинтівок з прицілами та патронами.
"У мене професіонали, які вміють стріляти із будь-яких гвинтівок, будь-яких калібрів. Вони починали війну тільки з гвинтівками 308-го калібру. Це дуже посередній калібр", – розповідає він.
За словами керівника МВС Ігоря Клименка, після війни в руках громадян може залишитись до 3 млн одиниць незареєстрованої зброї. І хоча МВС поки не вимагає її здати, деякі керівники областей вже почали наполягати на цьому. Наразі офіційно зареєстровано лише 1,2 млн одиниць – йдеться про мисливську, гладкоствольну, нарізну зброю.
У країнах, де існує вільний обіг зброї, контроль відбувається через ліцензування та реєстрацію. Обов'язкова перевірка – це запобіжник від того, щоб зброя не потрапила до злочинців чи психічно хворих.
Деякі держави обмежують види вогнепальної зброї. Пістолет чи гвинтівку купити можна, шестиствольний кулемет чи танк – ні.
З цими обмеженнями постала навіть нова категорія права – не просто право на насильство, а монополія на вогневу міць.
Контроль за обігом вогнепальної зброї – це постійний процес. Уряди різних держав стикаються зі складним завданням: як знайти тонкий баланс між розширенням можливостей громадян, забезпеченням громадської безпеки та адаптацією до нових викликів.
"Є величезні відмінності у кожній країні, – розповідає LIGA.net старший дослідник Small Arms Survey Метт Шредер. – У США, наприклад, практично будь-хто може зайти в магазин зброї прямо зараз і купити снайперську гвинтівку 50-го калібру. Це дуже незвично для решти світу".
В інших країнах цивільним дозволяється володіти рушницею або мисливською гвинтівкою, але забороняють пістолети.
Чорноморець розповідає про випадок в одному містечку України – далекому від районного центру, куди рідко доїжджає поліція.
П'яна компанія влаштувала бешкет. Місцевий ветеран АТО – про якого відомо, що він має зареєстровану зброю, – підійшов до них, і "було достатньо одного слова, щоб всі пішли мирно спати". Втім, за неправильної системи зброя могла опинитись і серед хуліганів.
Щоб не допустити таких випадків, потрібні сильні механізми контролю та верифікації. Корисним може бути досвід ЄС, де діє проєкт INSIGHT, створений Єврокомісією, SIPRI, Європолом та іншими організаціями.
Необхідні проактивні кроки для мінімізації торгівлі вогнепальною зброєю, підтверджує Шредер. І Євросоюз досяг значних результатів у цьому.
Але є інший досвід – США. Як розповів LIGA.net Девід Геменвей, професор Гарвардської школи громадської охорони здоров'я, у США обіг вогнепальної зброї контролюється погано: "Отримати зброю в США надто легко. Дійсно жорстке ліцензування лише до власників автоматичної зброї". Щодо пістолетів, додає Геменвей, то в Штатах немає ані законодавства про їх ліцензування, ані про реєстрацію.
Loading...
Ринок зброї: загроза чи можливість
У США в кожному штаті діє як національне, так і регіональне законодавство. Це впливає на обіг зброї. Часом відбуваються резонансні стрілянини. Одна з промовистих – захоплення Капітолія воєнізованими групами прихильників експрезидента США Дональда Трампа 6 січня 2021 року. Цей випадок надав прибічникам демократів багато козирів для дискредитації другої поправки та обмеження ринку.
Професор Джон Донаг'ю (Стенфордська юридична школа) переконує LIGA.net: якби обіг зброї не обмежувався в окрузі Колумбія, штурм Капітолія забрав би набагато більше, ніж чотири життя.
"Якби не обмеження, – допускає Донаг'ю, – Капітолій штурмували б із гвинтівками зі збільшеними магазинами, це десятки чи сотні жертв".
Право на зброю у США – динамічне і переживало як розширення, так і обмеження. Донаг'ю запевняє, що під час дії обмежень на штурмову зброю знизилась кількість масових розстрілів.
"За останні 15 років різко зросла кількість випадків публічних масових розстрілів, у яких гине шість осіб і більше. Натомість кількість і смертність цих розстрілів знижувалась протягом 10 років, коли діяла федеральна заборона штурмової зброї з 1994 до 2004 року – і різко зросла після скасування заборони", – розповідає експерт.
Після 2004 року середня кількість людей, що гинуть за один інцидент, зросла на 121% (18,1 проти 8,2 смерті на інцидент). Всі 272 особи, які загинули від вогнепальної зброї у масових вбивствах з 2014 року, були вбиті штурмовою зброєю, підкреслює Донаг'ю.
Від початку 2023 року у США сталося близько 130 масових розстрілів, а з 2021 року зареєстровано понад 600 таких злочинів.
Для масових стрілянин американські ЗМІ навіть придумали слово – шутинг (shooting). Найсмертоносніший відбувся у Лас-Вегасі у 2017 році, коли загинули 58 осіб і 867 отримали поранення. Проте цей кейс стосується винятково штурмової зброї, про обіг якої в Україні наразі мова не йде.
Утім, кількість зброї на руках – не є чинником зростання злочинності. Тим більше коли ми кажемо про шутинг, мова саме про вади штурмової зброї. У випадку зі США проблема шутингу також має інші чинники. Наприклад, регулювання, яке відрізняється в кожному штаті.
Ось вам приклад.
Населення США складає 331 млн жителів. У країні приблизно 400 млн одиниць зброї на руках у людей. Це 120 засобів на 100 жителів. Умовно кажучи, на одного жителя – декілька видів зброї. Смертність від вогнепальних поранень у США складає 4,12 особи на 100 000.
У Сальвадорі – 6,3 млн жителів. На них припадає, за статистикою, 737 000 одиниць зброї. Це вдесятеро менше, ніж в США, – 12 одиниць на 100 жителів. Однак смертність від вогнепальних поранень у Сальвадорі складає 35,5 особи на 100 000 жителів – це найвищий показник у світі.
Такі високі показники дослідники пов’язують із тим, що в країні існують проблеми із наркокартелями, відповідно – з політичною ситуацією, відповідно – із соціально-економічним розвитком.
Швейцарія створює цікавий контраст зі США. Країна має давню традицію володіння вогнепальною зброєю, що походить від її системи оборони, позаяк кожен швейцарець – потенційний воїн. Всі чоловіки Швейцарії зобов’язані пройти військовий вишкіл, а на руках у цивільних дуже багато зброї, як для розвиненої європейської держави – 2,3 млн одиниць. Це 27,5 одиниць зброї на 100 осіб. Її має кожен четвертий швейцарець. Це один із найвищих показників насиченості зброєю населення серед розвинутих країн Європи. Однак, попри це, у Швейцарії загалом 0,18 смерті на 100 000 від вогнепальних поранень.
Японія має один із найсуворіших режимів контролю над зброєю у світі. Володіти нею має право обмежена кількість громадян. Влада наголошує на колективній безпеці, а не індивідуальній. У країні загалом 377 000 одиниць зброї, це 0,3 одиниці на 100 осіб. Випадків же смерті від вогнепальних поранень – 0,02 на 100 000. Це один з найнижчих показників.
Бразилія є ще одним контрастним прикладом. Там як високий рівень володіння зброєю, так і рівень насильства, пов’язаний з нею. Попри суворі закони, у країні 17,5 млн одиниць зброї, половина з якої – не зареєстрована. Здавалося б, не так і багато – 8,2 одиниці на 100 жителів, бо населення Бразилії – 214 млн. Проте кількість смертей від вогнепальної зброї 20,8 на 100 000 осіб – це шосте місце у світі.
Право на насилля: держава чи людина
Постає принципове питання: хто має право на насильство. Примітно, що на нього відповіли ще античні римляни, наголошує професор Чорноморець: "У кодексі Юстиніана V століття прямо згадується, що народ віддав своє повноваження на насилля імператору. Але якщо імператор стає тираном, то право й обов'язок громадян – його скинути".
У Середньовіччі Антон Бритійський розвив теорію, що народ має бути озброєний, щоб контролювати державу. Це і постало у другій поправці до американської Конституції, зазначає професор.
"Я можу з цим тільки погодитися: якщо держава не забезпечує абсолютну безпеку громадянам, вони мають бути озброєні. В нашому випадку держава має стимулювати озброєння громадян, наприклад, як у Швейцарії", – пояснює Юрій Чорноморець.
Прихильники індивідуального володіння зброєю стверджують, що право на самозахист є фундаментальним. Вони вірять, що люди повинні мати можливість захистити себе, близьких і майно від потенційних загроз та насильства. І що законослухняні громадяни повинні мати свободу доступу до вогнепальної зброї як засобу самозахисту.
З іншого боку, існує думка, що основна відповідальність за громадську безпеку лежить на державі. Прихильники цього підходу озброєні статистичними даними про те, що широкий доступ до вогнепальної зброї підвищує ризики шутингів та нещасних випадків. Як правило, масові стрілянини пов’язують з психічними проблемами стрільців. Тож, за їх логікою, уряд має контролювати та обмежувати ринок зброї.
На противагу цьому існують дослідження, які свідчать про те, що акти масового насильства не пов’язані із психічними розладами.
"Людина має право захистити себе, іноді навіть за допомогою зброї – у відповідь на серйозне насильство. Але глобально саме держава повинна захищати людей", – наголошує Девід Геменвей.
У тих небагатьох країнах, де існує право на доступ до зброї, деякі її види обмежують. Як правило, автоматичну та магазини великої ємності.
Вогнепальна зброя у світі
Наразі лише три країни світу забезпечують конституційне право на володіння зброєю: США, Мексика та Гватемала. Ще шість країн мали конституційне право на носіння зброї, але згодом скасували."Добре організована міліція необхідна для безпеки вільної держави, права людей зберігати та носити зброю не можуть порушуватися", – ці слова були закріплені у Конституції США у 1791 році, але через нечіткість формулювання друга поправка була об’єктом політичних маніпуляцій.
Республіканці вважають, що друга поправка передбачає доступ до зброї широким масам, демократи – тільки ополченцям. У 2008 році Верховний суд США поставив у цих дискусіях крапку і постановив, що поправка мала на меті надати індивідуальний доступ до зброї всім охочим.
Це стало результатом багаторічної справи "Округ Колумбія проти Геллера", де приватний охоронець хотів зберігати у себе вдома пістолет, тоді як у цьому окрузі було обмеження на короткоствольну зброю.
Для українського читача дуже показовий і промовистий контекст ухвалення Конституції США та другої поправки. Вони постали в результаті війни за незалежність із Британською імперією (1775-1783). Тоді армія американських ополченців-колоністів була основною силою новостворених Сполучених Штатів, які прагнули звільнитися від колоніального ярма.
Але друга поправка до Конституції США гарантує право зберігати і носити зброю на національному рівні. На рівні штатів її по-різному тлумачать республіканці: вони, як правило, підтримують ліберальну точку зору в контексті зброї – а демократи – навпаки, консервативні у цьому.
Донаг'ю каже LIGA.net, що друга поправка "метастазувала" після рішення у справі "Округ Колумбія проти Геллера". "Якщо в жахливих подіях атаки 6 січня на Капітолій США є світла пляма, то це те, чого вона вчить – важливості регулювання зброї", – вважає професор.
Друга поправка надихнула інші країни світу надати своїм громадянам право володіти зброєю. У певний час такі права були у громадян Болівії, Коста-Рики, Колумбії, Гондурасу, Нікарагуа, Ліберії, Гватемали та Мексики.
Однак прижилося право на носіння лише у США, Мексиці та Гватемалі.
Конституція Мексики 1857 року гарантувала громадянам право вільно зберігати та носити зброю для захисту. Проте у 1917 році там сталася революція, і купувати військову зброю тепер заборонено.
Офіційно придбати зброю можна лише в одному магазині на всю країну, на армійській базі в Мехіко. Там щодня продають до 40 одиниць зброї, але ще 580 одиниць потрапляє в країну зі США контрабандою.
У Гватемалі також можна володіти й носити зброю, хоча з певними обмеженнями. Заборона поширюється на володіння автоматичною зброєю та на кількість набоїв, яку може мати одна особа. Також для охочих отримати зброю потрібен дозвіл від уряду, поліції, армії та лікарів, який потрібно оновлювати раз в декілька років.
Проте пістолети, гвинтівки та дробовики купувати можна практично без обмежень. Серед країн Латинської Америки, у Гватемалі один із найвищих показників володіння зброєю на душу населення.
Обмеження на автоматичну зброю
У класифікації США існують три основні категорії вогнепальної зброї. Однозарядна: один патрон – один постріл, після якого треба вставляти інший патрон. Напівавтоматична: кожне натискання на спусковий гачок випускає кулю. І автоматична: доки ви тримаєте курок, доти зброя стріляє, аж поки не спустошиться весь магазин.
Сполучені Штати запровадили суворі правила щодо автоматичної зброї, намагаючись збалансувати права власників та інтереси громадської безпеки. Володіння та використання автоматичної вогнепальної зброї підлягає певним обмеженням і нагляду, які в основному регулюються Національним законом про вогнепальну зброю (NFA) 1934 року.
Цей закон ухвалили для боротьби із мафією під час сухого закону. NFA ввела обмеження на виробництво, передавання та володіння кулеметами, а також іншими видами вогнепальної зброї, такими як короткоствольні гвинтівки та гладкоствольні рушниці, глушники та руйнівні пристрої.
Виробництво та імпорт автоматичної зброї для продажу цивільним було заборонено у 1986 році. Зараз мати автоматичну зброю можна лише в окремих штатах. У п’яти штатах – Айдахо, Оклахома, Юта, Вермонт і Вайомінг – існують обмеження щодо її обігу; в Алабамі, Кентуккі, Міссісіпі, Нью-Гемпширі та Нью-Мексико – немає жодних обмежень. У всіх інших штатах автоматична зброя для цивільного населення заборонена.
Автоматична вогнепальна зброя, вироблена після 19 травня 1986 року, може належати на законних підставах лише правоохоронним органам, військовослужбовцям і певним державним установам.
Хоча автоматична зброя – не така вже й проблема, пояснюють LIGA.net в Small Arms Survey. Набагато більша – пристрої перетворення.
"Це маленькі перемикачі, які, наприклад, встановлюються на пістолет Glock. І він з напівавтоматичного стає автоматичним пістолетом. Це величезна проблема в США, яку важко контролювати", – каже Шредер.
Там, де автоматична зброя дозволена, для її отримання треба пройти процедуру реєстрації. Для цього треба подати заяву до Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї та вибухових речовин (ATF). У заяві необхідно надати детальну інформацію, зокрема марку вогнепальної зброї, модель, серійний номер та особисту інформацію заявника. ATF проводить перевірки й лише тоді ухвалює рішення.
Крім того, обіг автоматичної зброї, такої як кулемети, посилено регулюють та контролюють. Власники цієї зброї мають вести її точний та актуальний облік, а агенти ATF можуть це перевірити у будь-який час за запитом. Тож купити зброю в одному штаті й перевезти в інший просто так не вийде.
Глобальний ринок та майбутнє України
Ринок вогнепальної зброї – це складна та багатогранна галузь. Він охоплює виробництво, купівлю та продаж вогнепальної зброї.
Провідними компаніями в індустрії є п'ять велетнів, що формують ринок:
Lockheed Martin. Створена у 1995 році. Виробляє, зокрема, гвинтівки та кулемети, в основному для військових і правоохоронців. Славнозвісний Javelin, а також винищувач F-16, на передання якого так чекають в українському суспільстві, також виробляє ця компанія.
Beretta, Італія. Це одна із найстаріших – з 1526 року – і найвідоміших компаній у галузі. Виробляє пістолети, дробовики та гвинтівки. Beretta обслуговує як цивільні, так і військові ринки в усьому світі.
Smith & Wesson. Легендарна американська збройова компанія, створена у 1852 році. Відома своїми пістолетами, гвинтівками та дробовиками для цивільних, а також постачає їх правоохоронним органам по всьому світу.
Heckler & Koch. Німецька компанія, заснована у 1949 році. Спеціалізується на розробці та виробництві вогнепальної зброї для військових і правоохоронців. У лінійці продуктів – пістолети, гвинтівки, пістолети-кулемети та високоточні гвинтівки, відомі надійністю та продуктивністю.
FN Herstal. Бельгійський виробник вогнепальної зброї. З 1889 року виробляє широкий асортимент вогнепальної зброї, включно з пістолетами, гвинтівками та кулеметами. Компанія постачає зброю для військових, правоохоронних органів і сил безпеки по всьому світу.
Ринок короткоствола в Україні
В Україні виробляють багато видів зброї. Якщо казати про пістолети – це, наприклад, відома лінійка марки "Форт". На ринку кажуть: якщо пістолети легалізують – охочих купити буде вдосталь. Але як виглядатиме ринок (чи з'являться нові виробники, мережі продажу) – прогнозувати складно.
Після легалізації вогнепального ринку можуть продавати 50 000 одиниць вогнепальної й травматичної зброї щомісяця, прогнозує LIGA.net власник збройного заводу "Латек" Олександр Попов. Лише 10% припадатиме на "травмати", які лишаться актуальними у певних випадках.
До війни в Україні щомісяця куплялося 5000-6000 травматичних пістолетів чи револьверів, каже він. Утім, через проблеми із дозвільною системою продажі впали майже до нуля.
Якщо українці купуватимуть не лише старі пістолети Макарова, а й дорожчі зразки, щорічний обіг вогнепалки може перевищити $100 млн (за основу розрахунку взятий пістолет Bernardelli M60 вартістю $200).
Україна має низку своїх виробників стрілецької зброї, зокрема травматичних пістолетів. Переважно це приватні компанії (але є державний Форт): Латек, Ерма-Інтер та Шмайсер.
Самостійно ці компанії не зможуть задовольнити попит на ринку, вважає голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. Тому їм доведеться конкурувати зі світовими брендами. Власник заводу "Латек" додає, що перевагою української зброї буде ціна та обслуговування.
В Україні точно з’явиться зброя усіх великих концернів – Glock, Colt, Beretta, North American Arms, і на різний гаманець, прогнозує Учайкін.
Уявлення про ціни дає ринок Молдови, де короткоствол легалізовано з 1998 року. Пістолети популярного бренду Glock у країні стартують від 16 500 молдавських лей (25 000 грн). На ринку у Молдові є й старі моделі, наприклад Bernardelli M60 (близько 5000 грн).
Тут же можна знайти й пістолети Макарова за ціною 2500-3000 грн, каже Учайкін. З його слів, на ринок можуть потрапити також пістолети (зняті з виробництва), що зберігаються на складах Міноборони. На початку ціни на зброю в Україні можуть перевищити аналоги у ЄС та США через логістичні проблеми, які спричинила війна. Але з часом їх вгамує вторинний ринок – зброя, з якої уже стріляли, на 30-40% дешевша.
Наразі повнолітні громадяни можуть придбати в Україні лише пневматичні пістолети. Правоохоронцям, військовим та журналістам дозволено купувати травматичні.
Проте, як показало торішнє опитування в Дії, майже 80% українців, що взяли в ньому участь (понад 1,7 млн користувачів), хотіли б мати зброю.
Магістр права та бойовий медик батальйону "Госпітальєри" Олег Думич додає LIGA.net: вільно володіти та використовувати зброю – це природне і невідчужуване право кожного українця.
"Українці – це нація воїнів. І для того щоб ефективно воювати й перемагати росіян, вся нація має бути озброєна", – каже він.
У контексті війни Україна стоїть на порозі значних змін у законодавстві про вогнепальну зброю, особливо щодо короткостволів. Ще влітку 2021 року до парламенту були внесені два законопроєкти.
Один із них підтримало Міністерство внутрішніх справ, а Верховна Рада проголосувала у першому читанні 23 лютого 2022 року – за день до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
В Україні зі зброєю склалася неоднозначна ситуація, бо обіг зброї є і де-факто, і де-юре, хоча самого закону немає.
Яка саме зброя допустима для населення, а яка – ні, вирішує МВС своїм наказом від 1998 року, на якому весь обіг і ґрунтується.
Проте це підзаконний нормативно-правовий акт і має внутрішньовідомчий характер, тобто його дія має поширюватися лише на працівників системи органів внутрішніх справ, а не на всіх громадян.
"Юридично маємо в Україні вільний обіг зброї, без будь-яких правових обмежень і формальних процедур доти, доки Верховна Рада не ухвалить відповідний закон", – каже бойовий медик батальйону "Госпітальєри".
Схожа історія у Кримінальному кодексі. Стаття 263 ККУ передбачає санкцію за незаконне поводження зі зброєю. Але зараз будь-яке поводження зі зброєю не може бути незаконним, бо закону не існує.
"Закон про зброю мав би бути ухвалений років 30 тому, як в усіх цивілізованих країнах, які залишили табір СРСР", – каже LIGA.net Учайкін.
Утім, МВС, за його словами, лобіює у Раді свій варіант закону, який нічим не відрізняється від поточної інструкції міністерства. "Наш законопроєкт, підготовлений фахівцями галузі, свідомо провалили", – каже Учайкін.
Що із законопроєктом, ухваленим у першому читанні
За словами Андрія Осадчука, першого заступника голови правоохоронного комітету, який наразі розглядає законопроєкт, – для остаточного ухвалення не вистачає політичної волі.
"Нібито всі за, але я так розумію, ніхто не хоче брати остаточну політичну відповідальність за те, яким чином це пропонуватиметься до другого читання в залі Ради. Хоча нещодавно були розмови про те, що в комітеті готові з усіма зацікавленими сідати, постатейно обговорювати проєкт і ухвалювати рішення", – розповідає Осадчук LIGA.net.
Коли саме в Україні можна буде легально купити пістолет, досі незрозуміло. Якщо спрощувати, питання закону – це поле протистояння МВС і афілійованих депутатів, що виступають за обмеження обігу, та депутатами, які підтримують вільний обіг.
Можливість придбання громадянами короткоствольної вогнепальної зброї міститься ще у редакції першого читання, каже LIGA.net Олександр Дануца, депутат Слуги народу, який очолює розробку законопроєкту в комітеті. Наразі правками пропонується, зокрема, значно розширити права громадян на вогнепальну зброю.
"Правка 170 народного депутата Фріса передбачає можливість вільного носіння короткоствольної вогнепальної зброї приховано від оточення. МВС проти цього. Яка редакція буде підтримана у залі парламенту – наразі важко сказати", – говорить він LIGA.net.
З короткостволом серед депутатів немає одностайної позиції щодо носіння зброї на вулиці, додає депутат від "Голосу" Осадчук.
"До всіх, хто вболіває за це, у мене є зустрічне питання. А в яких випадках його можна буде застосовувати? Якщо хтось мені відповість, я буду дуже вдячний як юрист, який трошки розуміється на кримінальному праві. Особливо ні в кого немає бажання дозволяти носіння зброї на вулиці, бо, напевно, нічого доброго з цього не буде", – вважає він.
Наразі в проєкті, за словами Юрчишина, безліч прогалин для тіньового обігу зброї. Одна з них – нагородна. Свого часу це була велика сфера для зловживань. Депутати працюють над тим, щоб врегулювати це.
За словами Дануци, законопроєкт ніхто не блокує. Але є низка об’єктивних причин, що впливають на процес.
"Існує ряд пропозицій, починаючи від техніко-юридичних виправлень. Також була ухвалена директива ЄС про контроль за придбанням і володінням зброєю, – переконує Дануца. – Редакція першого читання не враховує її положень, тому потрібно приводити її до другого читання у відповідність, зокрема з цією директивою".