Вчите дітей за освітньою програмою РФ? Що чекає на українських вчителів-колаборантів

Днями Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій повідомило про затримання на звільненій території Харківщини колаборантів та російських вчителів, які приїхали викладати в Україну за російською освітньою програмою. Натомість Офіс генпрокурора заперечував цей факт. Тому, ймовірно, йдеться про фейк. Але в будь-якому разі питання про відповідальність викладачів, які співпрацюють з окупантами, актуальне. 

ЗМІ повідомляють про одиничні випадки приїзду та викладання в Україні на окупованих територіях російських викладачів. Здебільшого там російську навчальну програму почали викладати українці. Наразі не зрозуміло, яких масштабів це явище. З різних джерел можна зрозуміти, що не масове. 

То викладати на окупованих Росією українських територіях за російськими навчальними програмами – злочин чи ні? Злочин. Але уявлення, як це має працювати з юридичної точки зору, формується саме зараз. 

Небезпека в тому, що дітям покажуть картину світу, яка дуже відрізняється від реальності й ворожа до України. Діти можуть легше піддаватися пропаганді й маніпуляціям.

Одна з Женевських конвенцій — Конвенція про захист цивільного населення під час війни, яку ратифікувала Україна, – встановлює, що окупаційна держава повинна сприяти належному функціонуванню закладів, відповідальних за піклування про дітей та їхню освіту.

Якщо установи виявляться неспроможними забезпечити утримання та освіту дітей, окупаційна держава повинна забезпечити навчальний процес дітям, які втратили батьків чи розлучені з ними в результаті війни, і які не мають можливості отримати  піклування з боку близького родича або друга.

Навчання, наскільки це можливо, має відбуватися педагогами їхньої національності, мови та релігії.

Зрозуміло, що Росія не дотримується цих вимог: перешкоджає роботі навчальних закладів і вчителів, які викладають згідно з українською навчальною програмою. Країна-окупант не те що не забезпечує, а навпаки, перешкоджає навчанню дітей спеціалістами, які близькі їм за культурою, мовою та традиціями.

Але, ймовірно, у Женевській конвенції йдеться про вимоги до виконання адміністративних функцій, тобто того, що має робити окупаційна влада (організація піклування про дітей, які втратили батьків, чи розлучені з ними, освіта цих дітей), а не виконавчих — власне надання освітніх послуг, того, що мають робити вчителі.

Тому навряд чи російським вчителям, навіть якщо вони приїхали на територію України промивати мізки українським дітям, можна інкримінувати порушення законів та звичаїв війни.

Але їх можна покарати за:

1. Співучасть у колаборанстві (стаття 111-1 КК України) — якщо вони надають допомогу українським вчителям-колаборантам чи керують ними (про це нижче).

2. Стаття 332-2 КК України — незаконний перетин державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави.

3. Стаття 110 КК України — посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (безперечно, викладачі російської мови не бігають містом Херсон з автоматами, але можуть вчиняти публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до порушення територіальної цілісності України).

4. Стаття 436-2 КК України — виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників. Ця стаття також з’явилася навесні з початком повномасштабної війни. 

Що загрожує вчителям, які є українськими громадянами 

Навесні Кримінальний кодекс було доповнено статтею 111-1 КК України "Колабораційна діяльність".

Колабораціоніст — давно забуте, можна було подумати, слово, яке означає особу, яка співпрацює з окупаційною владою на шкоду своїй державі.

Серед іншого стаття "Колабораційна діяльність" передбачає відповідальність за пропаганду у закладах освіти з метою сприяння збройній агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Відповідальність за колабораціонізм може нести тільки громадянин України. Перелічене може каратися виправними роботами, арештом, позбавленням волі до трьох років з неможливістю обіймати певні посади або займатися певною діяльністю від 10 до 15 років.

Тобто колаборанта можливо позбавити права викладати на строк до 15 років.

Стаття передбачає відповідальність і за викладання за російськими стандартами освіти (у РФ дійсно є державні освітні стандарти для різних етапів навчання) та за пропаганду у школах.

Іноземні громадяни не можуть нести відповідальності за цією статтею як виконавці. Але вони можуть бути співучасниками — пособниками, підбурювачами чи організаторами. 

Практично оцінюючи ситуацію, виникає питання: як оцінювати дії вчителів, які діяли під фізичним чи психологічним примусом, наприклад під впливом погроз життю родичів. 

У такому випадку використовують правила Кримінального кодексу щодо крайньої потреби (тобто ситуацію, коли людина вчинила злочин, намагаючись відвернути більшу небезпеку, і інших способів зробити це не було). 

Тому під час розгляду подібних справ частина обвинувачених займе позицію про те, що вони не могли відмовитися від викладання, тому що їм загрожувала небезпека і їм чи їх рідним погрожували. Ці справи будуть крутитись навколо питань про те, чи мала особа, яку примушували викладати в школі, можливість уникнути участі в промиванні мізків дітям та не постраждати сама — наприклад, виїхати з окупованої території чи написати заяву про звільнення. І чи небезпека, яка їй загрожувала, була більшою, ніж та шкода, яку вона завдала. 

Проблемою також є проведення розслідування стосовно такої кількості потенційних злочинців в принципі. Уже на цьому етапі українські правоохоронці зареєстрували десятки тисяч кримінальних проваджень, пов’язаних з війною. І фізична спроможність розслідувати ці всі справи сумнівна просто через їхній обсяг. 

Позитив у тому, що у злочинів "порушення законів та звичаїв війни", "посягання на територіальну цілісність і недоторканність України", "колабораційна діяльність" не має строку давності в принципі. Тому правоохоронні органи не обмежені в часі, коли вони можуть розслідувати це та притягнути злочинців до відповідальності.