ЗСУ в Курській області актуалізували для росіян ще одну проблему

У багатошаровості тем російської дійсності є одна глибинна, яка ретельно витісняється, але продовжує жити. І рано чи пізно вона проросте.

1. З погляду довгострокових трендів, росіяни РФ перебувають у біді. Росіян стає менше — як в абсолютних, так і у відносних числах.

Офіційно структура населення Росії виглядає як 70% росіян/ 30% неросіян. Де-факто ситуація гірша. Наскільки – встановити складно через численні маніпуляції. Реальні цифри ближчі до 60-65% / 35-40%.

З одного боку, невідомо, скільки у РФ осіло мігрантів із Центральної Азії та (щонайменше) Китаю.

З іншого боку, на тлі поганих цифр у росіяни записують усіх, хто не встиг ухилитися.

Наприклад, у період з 2010 до 2021 року (тобто з урахуванням окупованого Криму) частка росіян у РФ офіційно (!) знизилася на 5,5 млн осіб (або з 77,7% до 71,7%). Водночас наполовину (!!!) зменшилася чисельність українців – більш як на 1 млн осіб. Ці люди нікуди не поділися – їх перетворили на "росіян", що наочно видно у Криму.

Без Криму та маніпуляцій з українцями кількість росіян поменшала мільйонів на сім. Це близько 6,5-7% етнічної маси росіян у РФ. Народжуваність у росіян знижується на тлі пристойних цифр у національних республіках.

Це все – до повномасштабного вторгнення. Втрати якого у РФ (убиті, безповоротно які виїхали, ненароджені) точно понад 1 млн. Переважна більшість вбитих – росіяни.

Ситуацію із тимчасово захопленим українським населенням однозначно інтерпретувати на користь росіян не можна. Це дуже своєрідне населення.

У результаті виходить, що з трендами природного приросту та народжуваності вже через покоління співвідношення росіян/неросіян у Росії буде приблизно 50/50. Але з одним важливим уточненням: неросійське населення буде молоде, активне і наполегливе, а російське – старіє та обороняється.

2. Дедалі частіше на різних рівнях настає прозріння: незалежно від підсумків війни, росіяни опиняться під великим тиском. На них повісять усіх собак (не на бурятів же з якутами вішати?). Їх усі ненавидітимуть. І за можливості — мститимуться. І це запрограмовано на десятиліття вперед.

А оскільки це матеріал, що слабшає, то в ситуації "росіяни проти всіх" шансів на якийсь благополучний результат немає. За Путіна і продовжувачів його режиму – точно.

На прикладі Чечні росіяни знають, що з ними буде у всіх національних республіках РФ. І дуже скоро.

3. Рік тому був дуже яскравий момент, на який багато хто звернув увагу, але в самій Росії зупинився з інтерпретацією.

Кадирівський бойовик Апті Алаудінов (до Курська його активно "вирощували" як один із варіантів зміни Кадирова, зараз можуть бути нюанси) на одному з федеральних каналів прямим текстом заявив: росіяни повинні народжувати більше дітей, інакше контроль над російським простором буде втрачено.

Здавалося б – а йому який клопіт, що там із росіянами?

Нюанс у тому, хто такі росіяни у сучасній Росії.

Це не народ – це проксі-структура. Різниця в тому, що народ – це самоцінна суть зі своїми інтересами. А проксі-структура – це засіб для обслуговування чиїхось інтересів, найчастіше – на шкоду собі.

Функція росіян в імперії (поки що їх фізично більше) – забезпечувати певну легітимність контролю за ресурсами та проводити управлінські сигнали.

Кадиров має певну квоту доступу до управління проксі-структурою "росіяни". Через неї він підіймається на федеральний рівень і може "легітимно" відстоювати інтереси у різних регіонах та галузях.

Без цього доступу кадирівці стануть однією з етнічних банд, далеко не найчисленнішою та ресурснішою.

Недарма у РФ вістря федерального невдоволення спрямоване проти таджиків та узбеків, а також їх структур (земляцтв тощо). Бо щойно умовні узбеки остаточно легалізуються зі своїми структурами й зможуть швидко перетворювати мігрантів на росіян, кадирівці здригнуться.

Номінально узбеків до 323 000 (таджиків трохи більше – 350 000). Хоча тільки в Москві й одних, й других у рази більше. А всіх чеченців (а кадирівці – це не всі) – 1,6 млн.

Звідси тваринний страх Кадирова за виживання свого клану у майбутньому, спроби закріпитися на федеральному рівні та зберегти свою особисту армію. Поки все більш-менш благополучно, поки їх бояться. А якщо раптом перестануть, та ще й важелів поменшає – бути біді. ОАЕ не гумові.

4. На цьому тлі до РФ пробиваються слабкі голоси, які фіксують такий момент.  Саме цих росіян Кремль ретельно винищує. Саме на цьому полі ФСБ активно створює фейкові структури, щоб виявляти та тиснути у зародку російських неімперців.

Все це супроводжується барвистими хороводами на чолі з Гундяєвим та іншими скоморохами, що виробляють "велич", які вирішують єдине завдання: щоб думки про реальні інтереси російського народу, які блукають у головах окремих людей, не заволоділи значними масами. І не відбулося структурування довкола якогось непідконтрольного суб'єкта.

Бо тоді почнеться найцікавіше.

5. Українські війська в Курську наочно показують, що на кадирівців, за бажання, можна знайти управу, зробити їх жалюгідними. Відео, з яких випливає, що українські військові поводяться з російськими строковиками краще, ніж росіяни-кадирівці, вже отримали свою аудиторію і мають вплив.

Також захід у Курськ порушує питання: а чи треба російською масою, яка вимирає, в Курську/Смоленську/Брянську/Орлі/Пскові й будь-де воювати з українцями?

Заради чого?

Заради "Нового Херсонеса"? Заради знищеного у мотлох Донбасу, який Росія ніколи не відновить навіть близько?

На одному з відео переселенці, які скиглять, скаржаться цареві, що вони й чоловіків/синів на війну відправили (у нашій базі два вбитих з Суджі), й армію підтримують, й лояльні до неможливості, а тут така напасть. За що? Залишився маленький крок – так, може, даремно все це робили, не треба було?

Все ось це – поки що далеко не мейнстрим. І російська пропаганда вміло гасила подібні думки, переключаючи увагу, конструюючи штучних ворогів. Але природні інтереси нікуди не подінуться. Їхнє усвідомлення може прорватися в найневідповідніший для Кремля момент.