Змінити державу. Сім порад реформаторам

Порада 1. Будуйте, а не ламайте

В українців популярна думка, що в державному секторі працюють неефективні спеціалісти, процеси затягнуті, всі – корупціонери. Тому коли на високі посади потрапляє хтось з бізнесу, перше природне бажання – "зараз покажу, як треба". Але все зламати, всіх звільнити та зробити по-новому – хибний шлях. Насправді багато бюрократичних процесів виправдані та часто на державу працюють цінні кадри з глибокою експертизою (нерідко за неконкурентну зарплату). По більшості питань вже існує велика база знань – часто те, що відбувається, вже було. Важливо розбиратися в історії процесів – чому відбувається саме так, які напрацювання були раніше, які бар’єри виникали.

Ефективніше прикладати своє, не руйнуючи або корегуючи надбання попередників. Продовжувати та привносити нове, а не будувати наново. Водночас з війною в нас з’явилося багато викликів, з якими держава не зустрічалася раніше – наприклад, бронювання працівників або повернення мільйонів українців з-за кордону. Ми як держава будемо всі разом вчитися з цим працювати. 

Порада 2. Розберіться в очікуваннях і пріоритетах

Реформи мають бути на постійному контролі у керівників держави (замовників), інакше вони не будуть доведені до кінця. На жаль, так буває, що хтось з них цікавиться якимось процесом, починає залучати під це ресурси. Але пізніше переключається на інші пріоритети, адже проєктів постійно багато. У державному секторі завжди брак кадрів, часу – без моніторингу з боку замовника процес затухає сам собою. Система чинить опір. Тому потрібна не лише воля керівництва, а і наполегливість від реформатора. 

Наприклад, над реформою корпоративного управління держпідприємствами наша команда працювала майже 6 років. Реформа довго не входила до стратегічних пріоритетів різних міністрів, але проєктна команда її не кинула і в результаті цього року прийняли новий відповідний закон, зараз триває напрацювання підзаконної частини. Допомогло те, що нинішнє керівництво Мінекономіки включило реформу до портфелю стратегічних проєктів.

Схожа ситуація з реформою публічного управління – ще у 2019 році на рівні Кабміну багато декларувалося про важливість і потрібність цієї ініціативи. Але реального запиту на рівні міністерств не було. Ентузіасти, які продовжують це робити на місцях, звісно є та вони готові працювати, але це більше виключення. Цього року реформу держслужби включили до плану Ukraine Facility – 4-річного плану пріоритетних реформ, які потрібні Україні для отримання фінансової допомоги від ЄС. Сподіваємося, побачимо зміни по цьому напрямку.

Водночас не варто витрачати час на речі, які не мають підтримки від замовника (в моєму випадку – міністерства). Часто ефективніше перефокусуватися та витратити свої сили на те, що може дійти до результату та принесе користь.

Порада 3. Будьте готовими, що ваші проєкти стануть непотрібними у разі зміни влади

Треба буде готовим, що за зміни керівництва змінюється запит на реформи. Історична традиція України – міністри та їх заступники рідко затримуються на період понад як один-два роки. Сьогодні ваша робота важлива – завтра може стати неактуальною, а за декілька років – актуальна знов. Важливо бути стійкими до цих змін, гнучким, шукати себе в новому запиті зі своєю експертизою. Іноді її потрібно змінювати кардинально – юрист, який раніше працював над проєктами з поліпшення бізнес-клімату, може під час війни переорієнтуватись на теми релокації підприємств із зони бойових дій чи бронювання співробітників. Треба бути готовим, що при сталій роботі можуть бути несталі обов’язки.

Порада 4. Завжди готуйтеся до зустрічей – другого шансу може не бути

Навколо керівників держави завжди багато чиновників, радників, депутатів – їх графік шалений, конкуренція висока, інформаційний простір насичений. Коли ви плануєте зустріч, підхід "піду послухаю" не працює – другої зустрічі може вже не бути. Тому важливо до неї готуватися. Наприклад, питати в колег як краще подавати інформацію – цифрами чи словами, картинками чи текстом?

Йдіть завжди з пропозицією, з розумінням яка допомога потрібна, з порадою, що варто закінчити, на що звернути увагу. Якщо це перша зустріч і ви зацікавлені у продовженні проєкту, початого раніше, аргументуйте його актуальність і потенційний win-win – для нового керівника він може стати швидкою перемогою, для вас – завершеною справою. Самопрезентація важлива. Ви можете бути класним експертом, але ваша експертність може загубитися через погану презентацію – розмову з вами не продовжать.

Порада 5. Знайдіть спільну мову з чиновниками

Якщо керівники держави – це локомотив, то держслужбовці – його колеса. Найгірше, що можна їм сказати: "Ви нічого не розумієте, я зараз вам поясню". Це одна з найпоширеніших помилок серед новачків. Таке висловлювання знецінює роботу  держслужбовців,  а це люди, які роками працюють на своїх місцях, мають відповідний багаж знань і розуміння нюансів роботи державного апарату.  Замість цього, ви повинні налаштовуватися на співпрацю з ними, враховувати їхній досвід та експертизу. Вони були свідками багатьох реформ, коли інші приходили та йшли, а вони залишалися.

Порада 6. Використовуйте бюрократію собі на користь

Пропрацювавши шість років на державу, можу впевнено сказати – іноді бюрократія потрібна. Вона необхідна для організації сталості процесу. Машина держуправління велика, усні розпорядження контролювати майже неможливо, постійно з’являються нові задачі. Щоб якийсь процес дійшов до кінця, бажано, щоб він був закріплений на офіційному рівні. Якщо ваш проєкт чи задача занесені в річний план, то більше шансів, що вони будуть втілені. Ініціатива підсилюється, коли вона має додаткове офіційне закріплення.

Порада 7. Горіть, але не згорайте

Робота зі змінами державної системи точно не проста та насичена. Не треба сподіватися на миттєві результати у перші місяці роботи. Щоб уникнути вигорання та хаосу важливе чітке розподілення обов'язків, адекватне планування, постійний трекінг результатів. Важливо будувати системи та бізнес-процеси. Прагнення впоратися з усім самостійно рідко призводить до успіху. 

Успішне впровадження реформ в державному управлінні – це складний, багаторівневий процес, що вимагає не лише глибокого розуміння системи, а й високої толерантності до змін та невдач. Важливо не руйнувати вже наявні механізми, а інтегрувати нові ідеї в наявну структуру, зберігаючи водночас цінні кадри та накопичені знання. Реальні зміни можливі лише за умови постійного моніторингу, підтримки на всіх рівнях та гнучкості у підходах. Головне – це впевненість у власних силах, готовність до співпраці з іншими та розуміння, що кожен крок вперед, яким би малим він не здавався, наближає нас до цілі.