Перший – зростання євроскептицизму як маркера антиліберального ідеологічного порядку денного. Це не новий тренд, але тут його добре видно. Багато речей нині модно пояснювати зайвим єврооптимізмом чи надмірним впливом Заходу.

На мій погляд, війна в Україні є каталізатором цього тренду. Критики/скептики щодо України вважають Захід частково винним у тому, що відбувається, а оптимісти засуджують Захід за слабку підтримку України. Обидві сторони демотивують проєвропейського виборця та зміцнюють євроскептичні настрої. Результат референдуму в Молдові про євроінтеграцію – тому підтвердження.

Другий – ослаблення Маї Санду як класичного прозахідного політика. Навіть якщо вона переможе, її поступове ослаблення неминуче. Справа не так у РФ, як у трансформації її політичних суперників. Замість очевидних проросійських політиків з уже знайомими всім меседжами та сентиментами, на перший план виходять неочевидні антиліберали, які паразитують на тих самих проєвропейських гаслах, які вони вміло інструменталізували.

Це грає на користь РФ, якщо вона вирішить робити ставку на цих політиків як на ситуативних партнерів замість дискредитованих "проросійських".

Заходу треба придумати, як трансформувати своїх союзників, інакше вони програють у довгу. Це характерно не тільки для Молдови, а й для Грузії.