Вибори Путіна запустили процес саморуйнації Росії. Ось чому
Головна ідея Путіна – правити якомога довше в статусі імператора і померти своєю смертю у своєму кріслі. Саме цій ідеї тепер підпорядковується все. Перемоги над Америкою, Росія як третій полюс – це все тепер другорядні, підпорядковані речі. І коли ми аналізуватимемо, що робиться в Кремлі, – ми маємо розглядати це саме через зміну цієї парадигми.
Система управління, побудована як корпорація, що тримається на конкуренції різних веж Кремля, починає трансформуватися прискореними темпами. Фактично без перехідного періоду система входить у період "неоандроповщини". І тут маємо вже не вежі Кремля, а політсиндикат приблизно 15-20 обраних людей, які стають становим хребтом режиму (більшість із них силовики).
Але, на відміну від політбюро, не існує колективних рішень чи, щобільше, колективних засідань. Кожен має свій фрагмент влади й повноважень. Корпоративна логіка управління змінюється на індивідуальну, з усіма відповідними наслідками. Між іншим, частина членів синдикату входить у нову систему на правах безгрішності, з упевненістю, що в них є індульгенція на будь-які помилки. Хоча, звичайно, через деякий проміжок часу, як свого часу показово садили Ходорковського, так само можуть посадити й когось із членів синдикату. Але зачистки все одно не будуть масовими, а тому кожен із них житиме в парадигмі: я майже недоторканний.
Нова ідеологія Росії, виходячи з неоімператорського статусу Путіна – це "Путін". А головний слоган Росії – "говорю Путин подразумеваю Россию, говорю Россия – подразумеваю Путин". Звичайно, по Росії не будуть ставити памʼятники і в школах не будуть вішати портрети в кожному класі. Але в ЗМІ, фільмах тощо рівень присутності Путіна різко зросте.
А тепер про те, чому я вважаю, що пік могутності Путіна пройдено.
1. Система закапсулювалася, і новий синдикат, з точки зору управління процесами, – це повернення до ручного управління, яке передбачає набагато більшу кількість управлінських помилок, ніж система "веж Кремля". Власне, вона (нова система) триматиметься виключно на домінанті страху і наклепів.
2. Путін, звичайно, залишає за собою арбітражну функцію як основу легітимності всієї системи. Але він не буде заглиблюватися в деталі, дискусії йтимуть виключно в межах сварок і створення ситуативних союзів між членами синдикату. Для Путіна завжди результатом було і є перш за все налагодження процесу. Але невиконання завдань, поставлених перед запуском процесів, не стане (вже не стало) причиною для запуску нових соціальних ліфтів для входження до синдикату.
3. Катастрофічна технологічна відсталість Росії. Без диверсифікації зовнішньої політики ця відсталість за три-п'ять років стане вагомою проблемою не лише для економіки, а й для можливості приймати управлінські рішення.
4. Табу навіть на думку про пошук наступника. Наступник неможливий у нинішній конфігурації, а тому горизонт планування еліт – смерть Путіна.