Вітаю в новому світі. З чим нам потрібно навчитися жити
Уже кілька днів кручу в голові фразу, почуту на демографічному форумі:
"Головне в демографічній стратегії – допомогти людям навчитися жити в невизначеності".
За цим мені криється велика глибина. Світ вступив у смугу фундаментальної невизначеності. Це призводить до браку безпеки як базової цінності, і чимало людей оберуть не жити, а чекати більшої визначеності. Не народжувати дітей, поки не проясниться ситуація. Не повертатися з-за кордону, поки не проясниться ситуація. Не відкривати бізнес, поки не проясниться ситуація. Не шукати іншу роботу, поки не проясниться ситуація. І так далі.
А вона не проясниться. Можливо, ніколи (never say never, тобто "ніколи" означає протягом найближчих 25 років). І з цим треба навчитися жити.
Це стосується всіх, але найбільше це стосується України. У нас є одна засаднича хиба. Ми живемо на перехресті (подивіться на фізичну мапу), на фронтирі. А на перехресті, на фронтирі завжди велика невизначеність, тут її не позбутися.
А в нашій культурі досить низький рівень прийняття невизначеності. Отака перманентна травма: жити в центрі невизначеності й не приймати її.
З цим треба щось робити, пані та панове. Визначеності не буде. Вітаю в новому світі.