Отже, коли ми говоримо про гарантії безпеки не взагалі, а з позиції реальних можливостей, ми маємо виходити саме з того, що будемо бідною і багато в чому залежною від партнерів країною. Як на мене, є лише три варіанти гарантування безпеки:

1. Стати "хвостом" великої держави.

2. Спробувати створити регіональний безпековий союз і знайти там своє вагоме місце.

3. Отримати міцний нейтралітет.

Перший варіант зараз доволі міфічний, з огляду на те, що нам прямим текстом говорить Трамп про НАТО. Третій варіант – це пастка, в яку Росія хоче нас заштовхнути. Як на мене, другий варіант поки є найреалістичнішим.

Але реалізація цього регіонального союзу (згадаймо ідею Британії про союз у трикутнику Британія, Польща, Україна) неможлива без серйозної кооперації з НАТО і країнами НАТО в питаннях побудови нашого ВПК, забезпечення нас розвідданими, технологіями, обміном інформації тощо.

Тому коли ми говоримо про мирні переговори, нам, напевне, треба виходити з цих реалій і виставляти саме ці червоні лінії, які більш важливі, ніж просто впиратися в НАТО як єдиний інструмент.

Підсумовуючи, нам дуже важливо не допустити кілька речей:

- Нейтральний статус;

- Різке скорочення максимальної чисельності ЗСУ;

- Заборона цілих сегментів нашого ВПК (перш за все ракетних програм);

- Обмеження в переданні нам технологій і зброї;

Все інше, переважно вторинне. А Мюнхенська безпекова конференція – це той майданчик, де можна спробувати створити коаліцію на підтримку цих червоних ліній.

Оригінал