Живучи зараз серед християн західного обряду, я радію разом із ними, не перестаючи жити у ритмі східного церковного календаря.

Так склалося в християнстві, що на Сході та на Заході Великдень обчислюють по-різному. Іноді дата збігається, але найчастіше західна пасхалія випереджає східну на один-три тижні. А цього року – навіть на п'ять. Мій Великдень ще трохи помітний у покаянних молитвах Великого посту. А західний – вже сьогодні.

Два Великодні – чи не абсурд це? Може, хтось із тих, хто святкує,  помилився? Не думаю. Пасхалію можна рахувати і так, і так. Формальної помилки тут немає. А дві дати Великодня проголошують нам найважливішу істину: що справжнє звільнення від гріха і смерті, істинний Вихід у країну світла та правди не сьогодні й не 5 травня. Він завжди.

І ми, християни, повинні жити в цій свободі весь рік, все життя, приймаючи Великий піст лише як досвід іншого, ще не звільненого людства, а не як інший стан нашого буття. Християнин завжди у Великодні, та дві рознесені дати його святкування, дві пасхалії – східна та західна – допомагають нам зрозуміти цей найважливіший факт християнського життя, в який ми календарно входимо через той чи інший день року, як велить нам традиція, без якої теж ніяк не можна.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
великдень