Що не так в армії з переводами і чому це надважливо?
Війна – це колективна боєздатність, це адаптація до процесів та змін, і все це залежить виключно від людей. Втрата взаємодії та довіри у колективі завжди призводить до втрати боєздатності, це призводить до втрати мотивації конкретних людей у цьому колективі. Людей треба зберігати, щоб посилювати боєздатність в інших колективах.
Хто видає наказ?
1. Перевід за згодою командирів частин має відбуватись у будь-який час, термін на перевід – до 1 місяця. Керівництво ставиться до відома.
2. Наказ командувача ОТУ – в рамках підпорядкованих ОТУ військ, який може видаватись під час виконання бойових завдань у смузі ОТУ. Термін на перевід – до 2 тижнів.
3. Наказ командувача ОК, ТРК – в рамках підпорядкованих ОК військ, який може видаватись під час відведення даних частин у зону відповідальності ОК, ТРК, термін на перевід – до 2 тижнів.
4. Наказ головнокомандувача ЗСУ, НГУ на перевід – до 2 тижнів.
Принципово важливо, що має бути визначений порядок переводу за ініціативою самого військовослужбовця за таких умов:
1. Відношення з бойової частини, яка виконує завдання у визначеній БР смузі відповідальності на аналогічну або на вищу посаду.
2. Термін служби у діючій військовій частині не менше 6 місяців.
3. Повторні переводи дозволені не частіше 1 разу на 6 місяців.
Як зробити так, щоб більшість особового складу не втекла з певних бригад, щоб десь людей не було багато, а десь замало?
1. Призначати на посади справжніх бойових лідерів, а не чиїхось кумів, друзів, просто знайомих дурнів, як це робиться у половині кадрових призначень. Стрижнем колективу є його лідери, а не зарплата та зв'язки.
2. Тим бойовим лідерам, які виконують завдання та до яких намагаються перевестись люди, треба давати більше повноважень – кращих комбатів робити комбригами, кращих комбригів – командирами дивізій з 4-5 бригад, і тоді приток людей розподілятиметься на всіх, не буде просадки окремих частин за чисельністю.