Ринок критичних мінералів зіштовхнувся з головною небезпекою

Світовий попит на критичні мінерали агресивно зростатиме наступні два десятиріччя. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує, що він зросте у 3,5 раза у порівнянні з сьогоднішнім рівнем. 

Одним із головних "двигунів" видобутку та перероблення критичних мінералів є "зелений перехід". Ключовою частиною "зеленого переходу" є трансформація фундаментальних технологій в літієвих акумуляторах. Електромобілі, вітрова та сонячна генерація, технології накопичення стали базою для нової технологічної революції у світі.

Якщо взяти дані та аналітику МЕА та зробити графічне порівняння вмісту критичних мінералів у стандартному авто з двигуном внутрішнього згорання та стандартним електромобілем (EV), то ми легко побачимо, що один стандартний електромобіль потребує в шість разів більше критичних мінералів, ніж стандартне авто з ДВЗ. Тобто світовий ринок EV задаватиме дуже великі темпи для розвитку видобутку та перероблення критичних мінералів. І це я ще не показую аналогічні ілюстрації в зеленій генерації та накопиченні.

Але дедалі більший попит на електромобілі та світові перегони за чистою енергією показали, наскільки велика географічна концентрація саме видобутку та перероблення критичних мінералів. Ця географічна концентрація змусила світ дивитися на глобалізацію вже не тільки як на головний інструмент руху та розвитку світової економіки, а як на джерело системних ризиків та великої небезпеки перетворення впливу та позицій окремих держав у вартісних, виробничих та логістичних ланцюгах на небезпечну економічну та технологічну зброю.

Відкривається дуже цікава картина: Китай контролює плюс/мінус 70% світового видобутку рідкісноземельних елементів (РЗЕ) та 87% перероблення. Китай переробляє 60% літію та більше ніж 60% кобальту у світі. Частка Китаю у світовому виробництві титанової губки легко перевищує 60%. Глибоке перероблення графіту майже повністю монополізоване Китаєм (майже 100%). 

Чому географічна концентрація видобутку та перероблення РЗЕ створює серію великих системних ризиків для світової економіки? 

По-перше, РЗЕ є ключовими сировинними блоками для виробництва перманентних магнітів. Без перманентних магнітів неможливо виробляти електромобілі, "вітряки", смартфони, аудіотехніку, обладнання для фабричної автоматизації, авіаційне обладнання, високошвидкісні ліфти. У більшості випадків роботизація без використання компонентів, у яких містяться перероблені РЗЕ, неможлива.

По-друге, Китай уже декілька разів демонстрував світу те, що готовий застосовувати експортні заборони та експортний контроль над РЗЕ, технології перероблення РЗЕ та технології виробництва перманентних магнітів, і на практиці Китай застосовує цей спектр інструментів. Китай також застосовує такі важелі стосовно інших, більш "екзотичних" мінералів та матеріалів, як, наприклад, ми бачили з забороною експорту галію та германію у 2023 році.

У сфері видобутку та глибокого перероблення нікелю домінує Індонезія. На сьогодні "Індонезійський нікелевий кластер" контролює 50% світового нікелевого ринку. Частка Індонезії у нових проєктах з перероблення нікелю – 88%. 

На цей час китайська CATL працює над розбудовою вертикально інтегрованого комплексу в Індонезії з повним циклом видобутку, виробництва компонентів акумуляторів, складання акумуляторів та перероблення відпрацьованого матеріалу та компонентів. Сумарно CATL у партнерстві з місцевими інвесторами/операторами планує інвестувати шість мільярдів доларів США.

Водночас інвестиційний консорціум, заснований промисловим гігантом Південної Кореї LG Energy Solution, планує інвестувати дев'ять млрд доларів США в перероблення критичних мінералів та виробництво матеріалів для повного вартісного ланцюга літієвих акумуляторів саме в Індонезії. Акцент робиться на переробленні нікелю та виробництві катодів. Volkswagen Group анонсувала плани побудувати виробництво та перероблення нікелю в Індонезії ще у 2023 році. Нагадаю, що зараз ми бачимо чітку тенденцію заміщення катодів з високим вмістом кобальту NMC333 або NMC111 на катоди з низьким вмістом кобальту/високим вмістом нікелю NMC721 або NMC811. Головний світовий тренд у цілому можливо характеризувати як "більше нікелю, менше кобальту".

Індонезійський нікелевий кластер захопив таку велику долю світового ринку та зміг вдало простимулювати створення власного "downstream" перероблення шляхом мінімізації виробничої собівартості, безперебійного потоку китайського капіталу та заборони на експорт необробленої нікелевої руди. Навіть Financial Times нещодавно звернула увагу на той факт, що нові проєкти з видобутку нікелю в Бразилії на грані зупинки та закриття, а оператори в Австралії не знають, як витримати конкуренцію, та активно спрямовують у "простій" персонал та виробничі потужності. Зараз на порядку денному дуже гостро стоїть питання майбутнього нікелевого видобутку в Австралії.

Географічна концентрація видобутку та перероблення критичних мінералів залишиться нашою реальністю в найближчу декаду.

Ключові виклики для наших стратегічних партнерів та для цивілізованого світу в цілому – це швидке та гнучке адаптування до нових реалій "Великої фрагментації", ефективна диверсифікація постачання критичної сировини, розбудова власних вартісних ланцюгів у сфері критичних мінералів та матеріалів (видобуток та глибоке перероблення).

Враховуючи складність реалізації нових проєктів з видобутку та перероблення критичних мінералів, капітальну/фінансову інтенсивність та дуже значні часові горизонти таких проєктів, провести ефективну диверсифікацію та побудувати нові вартісні ланцюги буде дуже нелегко. Вирішення цього глобального та стратегічного питання займе як мінімум 10-12 років.

І тут ми повинні дивитися на наше власне "вікно можливостей" та відповісти на запитання – "Які сегменти у світових вартісних/логістичних ланцюгах в критичних мінералах та стратегічних матеріалах ми хочемо зайняти? Та якою буде наша роль?" Коли ми зможемо чітко відповісти на ці питання, ми зможемо сформувати чіткий план та почати його реалізацію. 

Я би почав формувати наш фундамент саме з титану, урану та графіту та вже зараз шукав би можливості інтеграції України до ланцюгів РЗЕ. Ми повинні бути партнером для наших стратегічних союзників, який може запропонувати свою роль в забезпечені безпеки західних ланцюгів вартості та ланцюгів постачання.