Про що говорить прецедент з журналістом Юрієм Ніколовим
На основі анонімних телеграм-каналів в Україні під час війни з зовнішнім (!) ворогом сформована інформаційна "армія" для війни з внутрішніми опонентами чинної влади або її критиками, зокрема й незалежними медіа та журналістами. Тобто інформаційна"армія", яка воює з частиною українського (!) суспільства.
Про те, що ця інформаційна "армія" пов'язана з Офісом президента, свідчить багато "співпадінь", але доводити це треба журналістам-розслідувачам, і я думаю, що взятися за це вже настав час.
Бо нинішній прецедент з Юрієм Ніколовим показав, що ця "армія" перейшла вже до провокацій не лише в віртуальній реальності, а і в фізичній. Супроводжуючи ці реальні атаки масовано й інформаційно. І це знову одні й ті самі тг-канали: Джокер, Вертикаль, Карточный офис тощо.
Діє при цьому інформаційна "армія" у найбільш підлий спосіб: маніпулятивно роблячи зі всіх критиків влади російських агентів, ухилянтів, ворогів президента, України тощо... Ще раз: це підло та цинічно.
Як все це поєднується з тим, що українці воюють не лише за території, а перш за все цінності та свободу – не зрозуміло. Як це все поєднується з тим, що ми абсолютно залежні від допомоги Заходу, для якого демократія, свобода слова, право на критику влади – не пусті звуки, теж не зрозуміло. Як це все мають пояснювати західні політики власним громадянам-виборцям, від яких залежить допомога Україні?..
Чи згодна особисто я з тими словами, які сказав Ніколов про президента та головнокомандуючого? Ні. Я вважаю, що під час війни з зовнішнім ворогом це вже перехід за червоні лінії допустимої критики. Але! Навіть під час війни в нас діє Конституція, яка захищає свободу слова.
За Януковича створювали "Українську кривду", щоб атакувати незалежні медіа. І влада тоді теж була нібито ні до чого, хоча ми всі знали навіть тих, хто цю Кривду робив і за чиї кошти. Також за Януковича були затребувані й ті, хто й зараз воює з медіа через анонімні телеграм-канали та деякі ютуб-проєкти, вже на догоду нинішній владі...
І іноді хочеться спитати: ви адекватні, ті, хто це все зараз підтримує, фінансує та скеровує?
Вся історія України свідчить, що будь-яка влада, яка починала війну з журналістами та демократією, тим самим ставала на шлях поразки. Майдани-2004 та 2013-2014 були не за території, а за демократію та свободу, які тодішні влади намагалися в українців відійняти. Робити аналогії не буду – занадто страшно. Бо зараз влада, держава, суспільство – в одному човні, і ціною поразки будь-кого може стати втрата нами державності...