Чому дрібне фермерство в ЄС давно вже не про економіку
Польські фермери на два дні заблокують вантажну ділянку на пункті пропуску "Рава-Руська – Хребенне". Очікується повна зупинка руху вантажних автомобілів на виїзд з України. Блокування кордону пов'язане з початком загальноєвропейських протестів фермерів, які виступають проти "зеленого курсу" Євросоюзу. Протести організовані напередодні виборів до Європарламенту.
Чому це фермери вирішили виступати проти "зеленого курсу", який про екологію? Завдання "зеленого курсу" ЄС – допомогти Європі стати кліматично нейтральною хоча б до 2050 року.
Головні вимоги до фермерів у межах "зеленого курсу": скорочення використання пестицидів на 50%, мінеральних добрив – на 20%, 25% площ мають використовуватися для вирощування органічних продуктів. Це, звісно, подобається не усім, бо потребує відмови від звичних практик і може призвести до втрати частини прибутку.
Але за належних інвестицій продукція буде і більш безпечною, і втрат можна уникнути. І ЄС, і уряди підтримували цей перехід. У попередні роки – щонайменше з 2015 року – фермери отримували додаткові субсидії, які мали дати їм можливість здійснити технологічний перехід. На плюс до вже наявних. А зараз, коли настають дедлайни з впровадження "зеленого курсу" (перший – 2025 року), багацько фермерів не хочуть ані переходити на задекларовані параметри, ані відмовлятися від додаткових субсидій.
Дрібне фермерство в ЄС давно вже не про економіку, а про соціалку і дотації. Перехід від латифундій і юнкерів до дрібного фермерства був дуже корисним для економічних перетворень після Другої Світової – так, мале та середнє фермерство відіграло реально важливу роль в економічному відновленні Франції, Німеччини, Італії у 50-х.
Але минуло 70-75 років, економічна ситуація змінилася, змінилася структура населення і його зайнятості навіть у малих містах і селах. Зараз все більше фермерів нагадують "нових шахтарів" у Британії 70-х: економічна доцільність такого ведення господарства сумнівна, а соціальна модель все більше нагадує паразитування на економіці.
Так, у тій самій Польщі фермер отримує дотації вже просто за саме вирощування будь-чого на землі. Йдеться про суми від 100 до 200 євро за гектар. Коли почалося повномасштабне вторгнення, фермери почали отримувати компенсації "від наслідків війни" – фермерам Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії компенсували зростання цін на добрива та паливо, а також, власне, компенсували можливий негатив від зняття мит на українську продукцію. Тобто вже від початку війни фермерам компенсують гіпотетичні втрати. І вони все одно протестували проти української продукції.
Ці протести – спроба зберегти ультрапривілейоване становище фермерів у ЄС загалом. І на них спираються консервативні євроскептичні політичні сили (та ж Конфедерація у Польщі), які часто солідаризуються у своїй риториці з КНР і РФ.