Польща береться за українських школярів. Чим це загрожує
Поки що влада Польщі дозволяє українським учням навчатися онлайн в українських школах, проте вже найближчим часом планує змінити правила та запровадити обов’язкове навчання в місцевих школах. Над цим питанням уже працює Міністерство національної освіти Польщі. Польська влада пояснює це тим, що ніхто не оцінює систему онлайнового навчання, тож діти можуть бути позбавлені свого права на якісну освіту.
Переведення учнів на навчання у польські школи може позбавити їх можливості вивчати українську мову та культуру. Це викликає питання про збереження ідентичності та культурного спадку. У польському уряді заявляють, що не хочуть позбавляти права українських учнів вивчати свою рідну українську мову, і запевняють, що шукають можливості вивчати українську як другу іноземну мову, проте готових рішень на сьогодні поки що не пропонують.
Натомість у Польщі діють 2115 шкіл, де російська мова викладається як друга іноземна мова. Дані Міністерства національної освіти свідчать, що в цих закладах навчаються 166 156 учнів. Такі школи мають популярність саме серед українських дітей.
Вивчення українського компонента можна організувати, якщо прирівняти в правах на вивчення рідної мови тих українських дітей, що мають статус національної меншини, і тих, що мають статус тимчасового захисту (UKR). Наразі законодавство Польщі не передбачає можливості навчання дітей-біженців їхньої мови та історії. Існують навіть випадки накладання штрафів на заклади, які за заявами батьків дозволяли вивчення української мови дітям, що приїхали до Польщі після 24 лютого 2022 року. Щоб бути класифікованим як меншина, учень повинен мати польське громадянство.
Прирівняння біженців зі статусом UKR до національної меншини дасть українським учням можливість продовжити навчання мовою меншини у двомовних школах або установах, де українську визнають другою мовою. Іншим типом шкіл або відділів, пристосованих до такого типу викладання, можуть бути школи, в яких навчання мовами меншини відбувається лише у формі додаткових класів і занять мовою меншини, а решта предметів викладається польською мовою.
Закон про освіту в Польщі не визначає, яку іноземну мову потрібно вивчати в школі. Остаточне рішення щодо сучасних іноземних мов, які будуть обов’язково вивчатися в школі, ухвалює директор школи за погодженням з педагогічною радою та керівним органом, враховуючи, серед іншого, можливість працевлаштування для викладання іноземної мови вчителя необхідної кваліфікації. І вирішальне значення тут має наявність викладача іноземної мови. Тому виникає питання, чи знайдеться необхідна кількість вчителів для викладання української мови в Польщі?
Вирішенням може стати підписання міжурядової угоди між Україною та Польщею про визнання українських дипломів вчителів у Польщі. Станом на сьогодні особа, яка здобула кваліфікацію педагога після 20 червня 2006 року в Україні та бажає працювати за цією професією в Польщі, повинна нострифікувати свій диплом.
У разі, якщо диплом про вищу освіту отримано до 20 червня 2006 року, можна пройти процедуру визнання через Національну агенцію академічного обміну (NAWA). Це необхідно зробити для того, щоб мати можливість подати заявку на отримання професійного ліцензування відповідно до нормативних актів, які визначають правила реалізації цієї професії в Польщі.
Міжурядова угода між Україною та Польщею, над якою працюють у Міністерстві освіти та науки України, покликана спростити процедуру нострифікації.
Україні особливо важливо зберегти можливість вивчення української мови, історії та культури для збереження самоідентичності українських школярів. Завдяки своїм знанням і розумінню культури та історії обох країн зі свідків такі учні можуть стати агентами змін у відносинах України та Польщі та сприяти розвитку партнерства.
Таке "інвестування" в учнів, що будуть розуміти контексти обох країн, у кінцевому підсумку є взаємовигідним як для Польщі, так і для України. Але якщо зараз не докласти зусиль для забезпечення можливості реалізації українського компонента в школах Польщі (та інших країн), то Україна втратить ціле покоління дітей, які через війну змушені були виїхати за кордон.