Дослідники війн дійшли висновку: якщо війна не стала бліцкригом, вона зазвичай затягується надовго. Путін, як колись і Гітлер, розраховував на бліцкриг, але в обох він провалився. І тепер ця війна затягнулася і для нього, і для нас. Бо ми теж розраховували, що швидко проженемо загарбника з наших земель. Тепер нам доводиться бігти дистанцію, яка, як ми вважали, була спринтерською, а вона виявилася марафонською. Зазвичай після спринту марафон бігти неможливо, а нам доводиться. І тому нам зараз зовсім по-іншому слід розраховувати свої сили — і фізичні, і психологічні.

Лютий 2022 року став шоком для більшості українців, для яких війна, що почалася у лютому 2014 року, невдовзі перетворилася на абстракцію, надійно локалізовану десь на сході. І ось ця абстракція стала нечуваною реальністю для всіх. Ми всі побігли, стали нацією на стероїдах. І вже скоро відчули виснаження. Психологи краще за мене знають стадії цього виснаження, хоча й для них не було таких нагод для його дослідження, які дала українська війна. Проблема, що й Путін, здається, розуміє ці стадії краще, аніж більшість з нас, і використовує наше виснаження на свою користь. А нам треба змусити працювати наше власне виснаження на нас. Це звучить парадоксально, але це можливо. Як саме?

Росіян на початку війни дуже підвела їх самовпевненість. Вона дала нам можливість не допустити бліцкригу, вистояти та почати звільнювати захоплені території. Але російська самовпевненість незабаром заразила й нас. Після перших перемог ми почали недооцінювати ворога і переоцінювати себе — і поплатилися за це. Для перемоги нам потрібна реалістична оцінка і ворога, і себе. Нам потрібне те, що християнство цінить найбільше і чим воно колись перемогло найсильнішу імперію світу — Римську. Це смирення. Смирення не перед ворогом, а перед Богом і самими собою. Наше виснаження війною може допомогти нам набути такого смирення, і воно підсилить нас.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.