Немає ніякого НАТО. Немає ніякого ЄС. Немає ніякого Рамштайну
А американський народ існує у набагато більш небезпечному довкіллі, аніж 10 років тому.
Це і є спадщина Джо Байдена, Джейка Саллівана та Білла Бернса – повністю провалені підходи до безпекової політики.
У своєму виступі з Річардом Муром на FT Weekend Білл Бернс висловлював великі сподівання на встановлення миру на Близькому Сході.
Річард ще "удружив" товаришу, публічно підкресливши, що Вільям особисто інвестував величезні сили у те, щоб домогтися такого результату.
А Бібі очікувано злив усі ці зусилля, почавши наземну операцію проти Хезболли.
Спадщина Генрі Кіссінджера, побудована на транзакційних відносинах з реальністю, яка вилилася у політику Саллівана-Бернса, підвела американський народ. Як і усіх партнерів США.
А партнерство з Ізраїлем є набагато більшим і значущим, аніж з Україною. Там за пусті слова "будемо підтримувати вас скільки треба" можна і отримати...
Цікаво, що тепер співатимуть в американських кампусах замість "Фром зе ріва ту зе сі Палестина маст бі фрі"?
Камала Гарріс у будь-якому випадку сконцентрується на близькосхідному кейсі.
Український кейс відійде на другий план.
Перемагати Росію США не збираються і ніколи не збиралися, бо вони внутрішньо психологічно не готові нікого перемагати.
Для нас головне – одне.
Третя світова почалася.
І ми в цій історії точно не головний герой.
І наш "план перемоги" нікого, окрім нас, не цікавить.
Бо ніхто, окрім нас самих, не хоче, щоб ми перемогли.
Взагалі немає такої розмови, щоб хтось переміг, а хтось отримав поразку. Всі хочуть, щоб "ЦЕ" закінчилося.
І саме оце бажання, щоб все закінчилося, свідчить про тотальну інфантилізацію американської і західноєвропейської думки.
Від того, що ви заплющите очі – бабайка нікуди не подінеться.
Єдиним джерелом спасіння на території України залишається український народ.
Немає ніякого НАТО.
Немає ніякого ЄС.
Немає ніякого Рамштайну.
Тільки ми самі.