З 1991 року в Україні тривають дискусії, як зробити кращими підручники історії і, попри те, що їх справді можна і треба вдосконалювати, варто відзначити, що головне своє завдання вони виконали успішно: виховали покоління громадян, готових захищати свою державу зі зброєю в руках.

Тому мене дивує запропонований підхід до реформування історичної освіти, який не враховує цього головного здобутку, а пропонує почати все по-іншому.

"Схема історичного процесу, що лежить в основі навчального матеріалу, наскрізь лінійна і телеологічна: герої української історії підпорядковані одній меті – рухові до створення незалежної держави", – так бачать один з головних недоліків шкільного курсу історії ініціатори його змін.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.