Хто насправді може стояти за заворушеннями у Дагестані і що буде далі
Причин є кілька. По-перше, керівник регіону Меліков зламав (на користь собі) наявні багато десятиліть корупційні системи противаг і домовленостей, які існували в регіоні, де проживає близько двадцяти різних національностей, які весь час конфліктують один з одним. Нова система Мелікова тріщить. Просто лінії розлому не такі очевидні, як це може здатися на перший погляд.
По-друге, в регіоні мають величезний вплив заборонені в Росії два проповідники-салафіти, яких сміливо можна називати співавторами перших двох заворушень. Щодо останнього, то, судячи з усього, без них також не обійшлося.
Третій фактор – всі місцеві силовики – місцеві. І вони воюватимуть зі своїми.
Попередньо, можемо говорити, що вчорашні виступи організовані даргинцями – другим за чисельністю народом, який не має свого представника у найвищому керівництві республіки. Чи відіграв цей фактор якусь роль, поки говорити складно.
У вчорашньому виступі дуже важливий чітко окреслений національний фактор. По суті, крім нападу на синагогу (чи не перший факт в Росії), для нас важливий чітко антиросійський виступ із нападом на церкву. У Дагестані росіян менше ніж 4%, але не можемо виключати, що останнім часом їх точково почали ставити на важливі посади, витісняючи "нелояльних" місцевих. У привʼязці до фактора салафітських проповідей отримано гримучу суміш.
Окремо варто звернути увагу на те, що виступ відбувся в день маршу Пригожина, а місце виступу – Дербент. Саме туди Путін поїхав після маршу Пригожина і там його дуже тепло вітали місцеві мешканці. Цей факт також наводить на думку про перш за все антивладну й антиросійську спрямованість.
Для нас важливо, що традиційна для російської влади лінія "в усьому винні українці" несподівано наштовхнулася на опір всередині самого істеблішменту (поводирем несподівано виступив Рогозін).
Окремо варто подумати, кому може бути вигідна вся ця історія у РФ. І тут відразу спадає на думку Кадиров, який зараз бореться за утвердження свого клану як безальтернативної влади в Чечні після відходу від справ самого Кадирова. Звичайно, це не означає, що він організував історію в Дербенті, але теоретично він може з неї отримати певні дивіденди.
Якщо говорити про головні висновки, то маємо виділити таке:
1. Історія в Дагестані має регіональний характер і поки не виходить за межі республіки. Головне питання, на яке немає відповіді, – чи спроможна ця історія перекинутися на інші регіони.
2. Водночас можна не сумніватися, що система управління РФ, передбачає появу нових маленьких чорних лебедів найближчим часом. До того ж влада не робитиме жодних висновків і якихось змін. Бо змінювати треба занадто багато речей.
3. Все це не призведе до масових заворушень. Росія достатньо давно увійшла в стадію "Ми розуміємо, що влада нам бреше, але в нас немає альтернативи". І ключове питання, чи зʼявиться ця сама альтернатива, бодай на рівні ідей. Без появи "Ідеї" жодні зміни неможливі.