Для підвищення курсу долара немає жодних підстав. Ось хто винен
Сама філософія переходу від фіксованого курсу до плаваючого в умовах, коли курс визначався не стільки ринком, скільки інтервенціями НБУ, призвела до того, що наявний на міжбанку курс зараз можна назвати "умовно адміністративним": тобто курс є таким, яким його хоче бачити НБУ. Більшості учасників ринку не зрозуміло, чому НБУ в один день робить інтервенції до 200 млн доларів, а в інший – понад 600. А НБУ це нікому не пояснює.
Тож на "ринку" з жовтня 2023 року склалась аномальна ситуація, коли фактично тільки НБУ визначає, яким буде курс, а учасники ринку не знають, яким цей курс буде в майбутньому. Така невизначеність призводить до того, що імпортери, позичальники нерезидентів та інші категорії покупців валюти створюють надлишковий попит. Особливо добре це видно в період екстремальної невизначеності за інтервенціями НБУ.
Подивіться на обсяги інтервенцій НБУ в момент переходу від фіксованого курсу до плаваючого (регульованого) в жовтні 2023 року і зараз, коли НБУ запровадив лібералізацію, знявши заборону на декілька каналів, якими вивозився капітал з України. Така метушня на ринку призводить до:
1. З жовтня 2023 року НБУ витрачає на валютному ринку більше коштів на інтервенції ніж міг би це робити за умови фіксованого або частково фіксованого курсу. НБУ просто вимушений задовольняти надлишковий попит, що формується під впливом невизначеності, яку він сам і створив. За моїми оцінками, з жовтня 2023 року по травень 2024 року через невдалий жовтневий маневр із переходом до квазіринкового курсоутворення НБУ перевитратив із золото-валютних резервів близько 3 млрд доларів.
2. Через помітні коливання на валютному ринку його учасники постійно знаходяться під впливом невизначеності та втрачають частину своїх коштів через часті угоди, закуповуючи валюту "про запас" за високим курсом, і продаючи валюту у разі проблем із гривневою ліквідністю (наприклад, під сплату податків).
Поточна ситуація на валютному ринку частково пов’язана з бажанням влади покращити ситуацію з надходженням доходів від податків, розмір яких частково залежить від валютного курсу (паливо, імпорт тощо). Звісно, це трохи покращить бюджетну ліквідність у другому кварталі, але на цьому всі переваги девальвації для бюджету завершуються. Я нагадаю, що на 30.04.2024 р. зовнішній державний борг оцінювався у 108 млрд доларів, тож зростання курсу долара з 36 до, наприклад, 42 призводить до збільшення державного зовнішнього боргу (без урахування відсотків за обслуговування) на 648 млрд грн.
Більш ніж достатнім є і розмір ЗВР НБУ, які на 01.05.2024 оцінювались у сумі 42,404 млрд доларів при чистих ЗВР 30,536 млрд доларів. Тож я не вважаю, що НБУ варто було б іти на девальвацію, щоб покращити поточну ситуацію для Мінфіну, оскільки це ускладнює обслуговування наших зовнішніх боргів у майбутньому.
Для розв'язання поточних бюджетних проблем НБУ краще б розв’язав 50% тієї ліквідності, яка зараз накопичена в депозитних сертифікатах НБУ, це саме й будуть ті 5 млрд доларів, яких не вистачає Мінфіну. Але чомусь обрали доволі грубий варіант поповнення поточної бюджетної ліквідності, що передбачає одночасно активізацію спекулятивних настроїв на валютному ринку і певний поштовх до інфляційних тенденцій, які можуть змусити НБУ й далі утримувати облікову ставку на високому рівні.
І все це відбувається на фоні зростання ЗВР і відсутності будь-яких фундаментальних факторів для знецінення гривні. Тож уся відповідальність за знецінення гривні з 36 до 41 грн за долар за наявності цілої низки позитивних факторів, які мали б стабілізувати ринок, як і відповідальність за надмірні витрати щодо ЗВР на інтервенції – лежить на НБУ і його керівництві.
Отже, і питання щодо очікуваного курсу у червні – це питання до НБУ, оскільки з жовтня 2023 року він керується ірраціональними ідеями під час курсоутворення й інтервенцій. Передбачити поведінку НБУ в червні не є можливим, а поточна ситуація вказує на те, що високий адміністративний вплив НБУ на курс буде зберігатися й надалі.