Дефіцит працівників насправді може бути не проблемою для України. Ось чому
Дефіцит працівників – "загальне місце" під час обговорення факторів, що стримують зараз й гальмуватимуть в майбутньому розвиток економіки України та підвищення її продуктивності.
На графіці Roland Berger на даних Меддісона (світовий гуру економетрики) – періоди, коли роль праці (кількість та якість робочих рук) вище, ніж внесок факторної продуктивності (TFP – інститути, ефективність управління, технології). В історії було лише два періоди, коли внесок праці був вищим або порівняним із TFP:
- період бурхливої урбанізації Британії після аграрної, але до промислової революції, коли величезна кількість сільських мешканців їхала в міста або колонії й економіка зростала навіть без технологій;
- після Другої світової війни, коли відбувалося включення до глобальних виробництва й торгівлі величезних "резервуарів села" – Південно-Східна Азія (в Європі та США "село" вже скінчилося), завдяки чому бурхливо зростала світова економіка разом із включенням до неї мільярдів нових працьовитих робочих рук (й споживачів).
З середини 1970-х років вплив праці падає – нових робочих рук дедалі менше, "село" скінчилося в Азії, Африка "до верстата" не встала (й не факт, що встане, бо навіть в індусів та пакистанців поки що не виходить, то що казати за африканців).
Домінувальним фактором стали технології (в т.ч. в управлінні) та інститути. Не применшуючи проблему трудових ресурсів, вважаю: проблеми із факторною продуктивністю – технології, інститути, організація виробництва, ефективність використання ресурсів (розподілення їх відповідно здатності до найпродуктивнішого використання, підприємницького таланту) – є й лишатимуться в майбутньому головною причиною, яка стримує розвиток економіки України й підвищення її продуктивності.
