Чим небезпечне заморожування війни, до якого нас почнуть схиляти
У повітрі починає відчуватися запах сценарію заморожування війни. Він все ще виглядає неприйнятним для українського суспільства та для російського керівництва. Але він дуже потрібен Америці та Європі. Він потрібен європейській індустрії, щоб наростити оборонні спроможності. Він потрібен європейським лідерам, щоб підготувати свої суспільства до змін. Він потрібен Байдену, щоб вийти на вибори миротворцем. Він потрібен Трампу, щоб критикувати Байдена за неспроможність, та вирівняти провал, створений невдалою міжпартійною боротьбою. Він потрібен усім українським політикам, щоб провести вибори й перемогти (всі вони сподіваються на перемогу).
Але й два головних противники цього сценарію не можуть похвалитися непохитністю позиції. Українське суспільство в цілому не примирилося з категоричною необхідністю мобілізації. Політики затягують ухвалення закону, і ми не бачимо шаленого тиску суспільства з метою прискорити цей процес. Люди, які на фронті, не вічні й не залізні, але навіть голос мільйонів їхніх родичів не чути на тлі єдиного марафону.
Так само і Путін, хоч і продовжує агресивну риторику, але посилає досить змішані сигнали. Ми не знаємо, що з цього є маскуванням, а що справжнім, бо ми не знаємо реального стану російської економіки. Ми не знаємо, чи вважають у Кремлі, що час грає на них чи на нас. Ми навіть самі не певні, на кого грає час.
За всім цим стоїть Китай. Хоч він і має стратегію власного виграшу за всіх варіантів продовження чи завершення війни, але ми не знаємо, чи не вважає він виграш від перемир'я більшим. Дуже ймовірно, що так, бо в нього економічні проблеми, вирішенню яких війна не сприяє.
Нагадаю, що сценарій заморожування війни передбачає другу фазу агресії через 3-5-7 років, після відновлення спроможності Росії та вивчення нею помилок першої фази. Це означає, що руйнівний вплив другої фази може бути більшим. Для цього Росія та Україна мають інтенсивно готуватися до цієї фази – Україна за допомогою Заходу, Росія за допомогою Китаю. Але успішність української підготовки залежить від підсумків виборів – перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії й державних інституцій здатні відвернути другу фазу війни, а перемога популістів може призвести до слабкої підготовки та втрати української державності, що і є стратегічною метою Путіна.
Отже, дуже ймовірно, що найближчим часом нас із різних боків будуть схиляти до заморожування, замирення, перемир'я тощо.
Це означає, що українському суспільству терміново потрібен відкритий чесний діалог щодо трьох ключових питань:
1. Чи є прийнятним заморожування в умовах, коли, з одного боку, Україні бракує зброї, мобілізація гальмує, є шанс провести вибори, а з іншого боку, Росія порушить перемир'я в будь-який момент, а в США до влади можуть прийти люди, налаштовані обеззброїти Україну та Європу. Іншими словами, на кого працює час – на нас чи на ворогів.
2. Якщо відповідь на перше питання позитивна, тоді які червоні лінії не можна переступати за будь-яких умов? Очевидно, список червоних ліній містить неприпустимість:
- будь-якої "демілітаризації", бо це запрошення до продовження агресії;
- відмови від європейської та євроатлантичної інтеграції, бо це означатиме, що 10 років минули марно;
- визнання зміни політичного статусу окупованих територій, бо це порушення Конституції.
Водночас на якісь поступки доведеться йти, і треба довго і якісно проговорити червоні лінії в суспільстві.
3. Якщо відповідь на перше питання негативна, то що ми як суспільство мусимо робити, аби відмова від переговорів та продовження війни не перетворилися на спалювання життів та врешті на поразку, а вели нас до перемоги.
І розпочати цей суспільний діалог варто з обговорення того, що таке перемога і що таке поразка. Це не один біт інформації, не чорно-біла картинка: між перемогою й поразкою лежить широкий спектр, що містить часткові перемоги й поразки, неперемоги й непоразки. Що означають слова, які ми щодня використовуємо? Чи всі верстви суспільства їх розуміють однаково? Де межа між прийнятним і неприйнятним?
Ось про що ми маємо говорити найближчим часом.