Чим небезпечна пропозиція Трампа допомагати Україні в кредит

Що можуть взяти в України у заставу. Думаю, американцям цікаві насамперед запаси апатито-ільменітових, титано-магнієвмісних руд. Титан – найважливіший елемент авіа- і ракетобудування. Цих запасів у нас на 600-700 млрд дол.

Тут усе просто. Частину родовищ ще не розвідано, тобто держава може видати на них ліцензії. Основна частина титанового комплексу належала Фірташу – Об'єднана гірничо-хімічна компанія, яка зараз є під управлінням Фонду держмайна (і тамтешніх чиновників періодично накривають силовики у "титанових справах"). Тобто з титаном буде найпростіше: передали ліцензії + продали ОГХК.

Далі – літій, графіт та германій. Сумарні запаси – до 200 млрд дол.

Тут теж усе у власності держави або у "прокладок", які ще нічого не почали добувати, тобто їх можна легко посунути.

Дозвіл на видобуток графіту нещодавно отримала турецька компанія "Онур", але вона ще нічого не встигла інвестувати. А значить, "держава дала – держава забрала".

Літій та графіт потрібен для виробництва електромобілів, які будуть у мегатренді у найближчі 20 років. До цих запасів придивляється Ілон Маск.

Германій взагалі є унікальним елементом для виробництва напівпровідників. Його запаси в Україні оцінюються в 100 млрд дол., його можна видобувати і з вугленосних пластів.

Нагадаю, що зараз США та ЄС переносять виробництво напівпровідників та чипів з Азії на свої території. У Європі створено "чипову коаліцію" країн з обсягом інвестування до 200 млрд євро. Найбільші заводи з виробництва чипів та напівпровідників будуть збудовані в Німеччині та Польщі.

Для США зараз завдання №1 – це позбутися залежності від Китаю в частині видобутку рідкісноземельних металів (виробників напівпровідників, базових станцій 5G, сонячних батарей і т.д.).

Зараз Китай контролює 90% ринку рідкозему і вміло користується цим, шантажуючи США та вводячи обмеження на експорт цього виду сировини (квоти, мита тощо). У разі наростання протистояння між Пекіном і Вашингтоном, включно з торговими війнами та конфліктом навколо Тайваню, КНР може взагалі заблокувати експорт рідкозему на світові ринки.

За даними ООН: "На території України зосереджено родовища 21 рідкісноземельного елементу з переліку 30 речовин, які визначені Європейським Союзом як "критична сировина" у виробництві пристроїв для розвитку "зеленої" енергетики. Серед них – літій, кобальт, скандій, графіт, тантал, ніобій та інші".

"Приблизно п'ять відсотків усіх світових запасів критичної сировини знаходяться в Україні, яка займає всього 0,4 відсотка поверхні Землі", – про це заявила заступниця міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України Світлана Грінчук, виступаючи на засіданні Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК).

ООН наводить і такі цифри: "Очікується, що протягом наступних двох десятиліть попит на мідь та рідкісноземельні елементи зросте більш ніж на 40 відсотків, на нікель та кобальт – на 60-70 відсотків, а на літій – майже на 90 відсотків. Для досягнення цілей за глобальними чистими викидами вуглецю до 2030 року буде необхідно ввести в дію додатково 50 літієвих, 60 нікелевих та 17 кобальтових копалень".

Сумарні запаси рідкозему в Україні можна оцінити у 100 млрд дол.

Проблема полягає в тім, що видобуток цієї сировини вкрай шкідливий для екології та здоров'я людей. Це забруднення грунту і грунтових вод.

Крім того, для видобутку літію потрібна величезна кількість води: до 2,27 мільйона літрів на тонну літію. Водночас слід розуміти, що Україна, всупереч стереотипу, що склався, є вододефіцитною країною. За рівнем забезпеченості населення якісною водою ми вже на рівні деяких азійських та африканських країн.

Ще один важливий ресурс – це уран. Атомних блоків у світі більшає, а запасів урану меншає. США зараз залежать від постачання урану з Казахстану та РФ. В Україні запаси урану становлять до 30-50 млрд дол. Начебто небагато, а стратегічно дуже цінно. Для порівняння, найбільший продавець урану Казахстан експортує його на 3,4 млрд дол. на рік. Тобто наших запасів вистачить на компенсацію казахстанського експорту протягом кількох десятків років.

Якщо підсумувати, виходить, що до одного трильйона доларів природних запасів в Україні мають стратегічну цінність для Заходу. Якщо застосувати коефіцієнт оцінки запасів 0,1 – виходить оцінна вартість приблизно 100 млрд дол. Тобто, виділяючи нам 100 млрд дол, у нас заберуть літій та інші рідкоземи, графіт, германій, титан, уран.

У такому разі доведеться "помахати ручкою" всім ідеям побудови в Україні кластерної моделі економіки, коли додана вартість залишається всередині країни і ми переходимо від сировинної моделі до складнішого економічного профілю.

Коли замість літію експортуємо акумулятори та електромобілі, замість германію та рідкозему – напівпровідники та чипи, замість титану – готові пластини або надруковані 3D-деталі з титанового порошку.

Якщо після війни ми не зможемо перейти до економіки доданої вартості, то наша сировинна модель набуде абсолютно збоченого вигляду:

- лендлорди в секторі землекористування;

- олігархічні ФПГ у сфері видобутку ресурсів, не цікавих Заходу;

- міжнародні ТНК у сфері видобутку критично важливої для Заходу мінеральної сировини.

А здавалося б, так просто було 2022 року налагодити чітку комунікацію із західними партнерами щодо списання державного боргу України та отримання нових траншів фінансової допомоги.