Чому весняні зливи стають непередбачуваними
"Березневий вітер і квітневий дощ породжують травневі квіти", — говорить стара британська приказка.
У національній культурній свідомості вкорінено уявлення про "квітневі зливи" як символ весни й оновлення природи. Ці фрази сягають тих часів, коли знати дати посіву сільськогосподарських культур було важливо для більшості людей, але така інформація про погоду була єдиним доступним прогнозом.
Але що таке "квітневий дощ" і як на нього впливає зміна клімату? Як метеоролог – зокрема дослідник опадів – я зацікавлений у застосуванні сучасної науки, щоб відповісти на такі запитання.
У Великій Британії, Ірландії – та й у більшій частині прибережної північної Європи – погода у квітні дійсно може бути дуже мінливою. Хоча зливи є "класичною" погодою, місяць може принести майже все, починаючи з туману, граду, грози, снігу, різких холодних морозів і дощових днів.
Що ми будемо визначати як квітневі зливи? Я не вважаю справедливим обмежувати визначення квітнем, оскільки злива 31 березня насправді нічим не відрізняється від зливи 1 квітня. Це особливо актуально у світі, де клімат змінився, нещодавно вчені з Кембриджа показали, що перші квіти з’являються майже на місяць раніше, ніж до 1986 року.
Можливо, натомість ми могли б подумати про квітневі зливи як про весняні зливи, які характеризуються переривчастими візерунками, коли сонячно, а через кілька хвилин іде дощ, можливо, досить сильний, але через десять хвилин знову сонячно. Ті самі зливи можуть бути дуже локалізованими, іноді лише на кілька кілометрів у поперечнику. Ви можете потрапити під сильну зливу, але ваш друг на іншому кінці дороги залишиться сухим.
"Розділені зливи" або "сонце та зливи" — це вирази, які часто використовують і часто критикують у прогнозах погоди, але насправді вони означають невеликі зливи — і, принаймні на цей момент, прогнозувати їх конкретне розташування просто неможливо.
Метеорологічно квітневі зливи викликані конвекцією, добре відомим процесом, за допомогою якого "гаряче повітря підіймається" в атмосфері. Навесні досить помітно, наскільки на сонці тепліше, ніж у тіні. Сонце середини квітня насправді таке ж сильне, як і наприкінці серпня.
Сонячна енергія здебільшого проходить через повітря, натомість нагріваючи поверхню. Коли повітря на поверхні стає більш гарячим, ніж вище, атмосфера стає нестабільною. Тепле повітря на землі швидко рухається вгору, утворюючи дощові хмари й опади.
Інтенсивність цього процесу та те, наскільки далеко досягає щойно нагріте повітря, визначає силу зливи. Влітку, коли в погодній системі вже більше енергії, зливи часто більш інтенсивні й менш масштабні. Під час весняних злив сонце додає енергію в більш прохолодну систему, що означає, що для запуску конвекції потрібно менше енергії. Тож хоча зливи менш інтенсивні, ніж улітку, вони, як правило, трапляються частіше.
Принаймні частково тому квітень має найнижчу середню кількість опадів на дощовий день за цілий рік – тут багато дощових днів, але менше тривалих злив, які можна спостерігати в інші сезони. Однак квітень з часом стає вологішим, принаймні щодо загальної кількості опадів (кількість дощових днів майже не змінилася).
Одним із головних чинників весняних злив є реактивний потік, смуга дуже сильних вітрів на висоті близько 10 км над рівнем моря, що контролює погоду, яку ми відчуваємо на землі.
Навесні реактивний потік рухається на північ, що може принести досить нестабільну погоду – причину тих березневих вітрів у прислів’ї. Іншим ефектом є збільшення проходження погодних фронтів, які зазвичай приносять смуги дощу, що може призвести до умов розсіяної конвекції.
Зміна клімату продовжує змінювати глобальні погодні умови, і, як наслідок, майбутнє квітневих злив є менш певним. Тепліший світ означає, що квітневі дощі, ймовірно, відбуватимуться на початку року й будуть більш інтенсивними, хоча, можливо, менш масовими. Але посухи також траплятимуться частіше. Екстремальні погодні умови стають усе більш частими та ще більш екстремальними – і квітневі зливи навряд чи будуть винятком.