За що ми повинні дякувати румунам

Ми заслужено дякуємо полякам, але ми повинні не менш заслужено і щиро дякувати Румунії. Щобільше. Товариш Орбан та товариші поляки, підвищуючи градус риторики, завжди відкочувалися багато в чому тому, що Україна межує з адекватною у діях та небагатослівною публічно Румунією. Колись про це правильні люди скажуть більше.

На виборах президента Румунії був практично ідеальний кандидат – заступник генсека НАТО Мірча Джоані. Раніше він був міністром закордонних справ і де-факто основним драйвером успіху вступу Румунії до НАТО. За роки роботи в Брюсселі він познайомився з усіма першими, другими та тими особами, які прийдуть на зміну першим та другим. У момент, коли потрібно ефективно грати у зовнішній політиці та обороні, більш підготовленої людини уявити складно. І у вересні він був потенційним лідером перегонів.

Але румунський народ вирішив, що в цьому немає доблесті, бо надто просто. Чому сприяли колективні зусилля різних політиків щодо потоплення рейтингу Джоані. У результаті Румунія опинилася перед вибором, від якого трохи здригнулася.

Підсумки першого туру почали оскаржувати з перспективою перерахунку, а на парламентських виборах правляча партія відразу показала більш впевнений результат, ніж її лідер тиждень тому.

Чим загрожують можливі політичні бродіння в Бухаресті? По-перше, це може негативно позначитися на процесах у Молдові, де за пів року найважливіші парламентські вибори. По-друге, це може підвісити (не зламати, а додати невизначеності) у відносинах з Україною. Там, де раніше все було гладко та передбачувано. Як наслідок – це побачить товариш Орбан та товариші поляки. Які стануть агресивніше робити нам нерви.

У Румунії до Вашингтона прислухалися дуже чуйно. Особливого бардака у важливих питаннях там не повинні допустити. Але все буває.