Мовляв, вимоги, що виписані у чинній редакції Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" занадто суворі, а сама оцінка потребує багато часу. Це призводить до втрати якості деревини та, як наслідок, втрати доходів для бюджетів усіх рівнів. Автори та лобісти цього Законопроєкту 9516 особливо наголошують, що пропоновані зміни відповідають європейським нормам. Але чи справді це так?

Перше, чого абсолютно не враховує законопроєкт,  це вимоги щодо охорони оселищ відповідно до Директиви 92/43/ЄЕС про охорону природних середовищ існування та дикої флори і фауни на виконання так званої Бернської конвенції. Велика частина лісів, особливо старовікових, досі ніяк не охороняється, а саме вони і є цими оселищами в лісових екосистемах. І власне вони мають великі шанси стати жертвою вирубування у поточній редакції 9516.

Україна мала б запровадити потрібні зміни ще відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом з дедлайном до 01.09.2021 року. Частково питання охорони оселищ мала б взяти на себе так звана Смарагдова мережа (майбутня NATURA 2000 для країн ЄС), яка визначає ці оселища на європейському рівні для кожної з країн. Однак законопроєкт про Смарагдову мережу теж лежить у Верховній Раді. Крім того, відповідно до Європейської лісової стратегії до 2030 року, держави-члени ЄС мають взяти під охорону всі старовікові ліси. І Україні теж не уникнути цього шляху. 

Також важливо згадати Директиву 2011/92/ЄС, яка, власне, і є причиною появи ЗУ "Про оцінки впливу на довкілля". В ній зазначено, що "держави-члени повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення того, щоб до надання дозволу на реалізацію проєкти, які можуть мати значний вплив на довкілля, з огляду, між іншим, на їх характер, розмір або розташування, підпадали під дію вимоги щодо отримання дозволу на реалізацію та підлягали оцінюванню на предмет їх впливу на довкілля".

В частині другій статті 4 вказується, що для проєктів, зазначених у Додатку ІІ Директиви 2011/92/ЄС, держави-члени мають визначити, чи проєкт підлягає оцінюванню згідно зі статтями 5–10 Директиви. Держави-члени визначають це за допомогою: a) – експертизи в індивідуальному порядку; або b) – порогових значень чи критеріїв, встановлених відповідною державою-членом. Держави-члени можуть вирішити застосовувати обидві процедури, зазначені в пунктах a) та b). Тобто окреслення порогового значення у вигляді 1 га для суцільних санітарних вирубувань відповідає цій Директиві.

Так, дійсно, можна погодитись, що вимоги набагато суворіші, ніж для деяких країн. Але варто нагадати, що в Україні немає інших превентивних методів контролю. Держекоінспекція не працює, оперативно реагувати на будь-які порушення немає можливості. Зупинити дію лісорубного квитка можливо лише через суд. Але якщо навіть зупинять, якщо відповідальність і настане, виявлять порушення (у нашому випадку судовий розгляд тривав аж 8 місяців) – ліс це не поверне. 

Ну і не забуваймо про Регламент ЄС щодо боротьби зі знелісненням (EUDR), що набере чинності 1 січня 2025 року та покликаний запобігати подальшому знелісненню й деградації лісів, зокрема внаслідок заготівлі деревини. Якщо така продукція, звісно, планує опинитись на полицях ЄС. Найбільший виклик полягає в тому, що ми маємо повну невідповідність наших термінів до міжнародних, які використовуються у цьому документі, в контексті, наприклад, що таке ліс, що таке плантаційний ліс, а що таке лісові культури, ліси природного походження тощо.

EUDR говорить про те, що якщо буде проведено вирубування у прадавньому природному лісі, а на його місці будуть створені лісові культури (фактично, ліс штучного походження), то така деревина, якщо й опиниться в ЄС, в результаті будь-якого суцільного вирубування, зокрема санітарного, то це призведе лише до чергового скандалу і втрати репутації України як ненадійного постачальника.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
вирубка лісів