Ось ці образи смішних малоросів, недолугих, дурнуватих, зі смішною вимовою, маркованих певними національними ознаками – вишиванка, прапор, "оселедець" тощо. У випадку українців ця колонізаторська традиція сягає щонайменше 19 століття в російській літературі. А через сто років втілюється вже не лише в літературі, а й у таких масових поппроєктах як, наприклад, "Штепсель і Тарапунька". Про це, до речі, писала шановна професорка Лариса Масенко, а також Євгенія Кузнєцова у новій книзі "Мова-меч". Рекомендую.

Цей етос "приниження" – а ще частіше "самоприниження" – плавно перейшов у часи незалежності. Імперія ніби розвалилась, але інерція колонізації триває. Тим паче коли вона підігрівається Москвою. Бо там, на жаль, завжди добре розуміли роль культури в таких речах – навіть на такому примітивному рівні, як КВК.  

І якщо ви подивитесь КВК 90-х, то можете там побачити масу таких прикладів. І не лише у виконанні українців. Це самоглумління набуває особливого символізму, коли концерти відбувались у Москві. Іноді за присутності самого царя. Я зараз не даю цьому оцінки – лише констатую, як, на мою думку, це працювало.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росієюКвартал 95гумор