Нині пʼять років як почав роботу найдовший в історії України парламент. Починав він зовсім погано – наслідуючи російські зразки роботи в режимі "скажений принтер". Згодом ситуація дещо змінилася і парламент знову став принаймні місцем для дискусій.

Але головна "родова травма" цього скликання залишається неподоланою – Верховна Рада України втратила політичну суб’єктність, перетворившись на віддалений підрозділ офісу президента.

Важливі ініціативи блокуються роками лише тому, що внесені представниками опозиції чи просто не санкціоновані президентом і його офісом. Така "завчена безпомічність" Верховної Ради значно знижує ефективність роботи і авторитет парламенту, що безумовно є проблемою для української державності й демократії.

Боротьба за кожне рішення як правило потребує значного часу і суспільного тиску. Але врешті просуває нас вперед .