У восьми областях в кожній громаді є "ждуни". Чим непокоять останні соцопитування

Згідно з нашими опитуваннями 85% українців вірять в перемогу.

На початку війни йшлося про кордони 1991 року, а тепер у це поняття вкладаються також зміни в Росії.

До миру за будь-яку ціну не готовий майже жоден українець. Ми ставили дуже різноманітні формулювання стосовно умов, але усе одно в результаті лише пів відсотка опитаних заявили про готовність до поступок.

Водночас крива показника тих, хто вважає, що держава рухається в неправильному напрямку, зросла. 

Це почалося наприкінці року, коли міжнародної допомоги поменшало і зʼявилися розмови про додаткову мобілізацію, через політичні конфлікти і зростання економічних складнощів. У лютому продовжилося також через відсутність успіхів на фронті, а потім і на фоні відставки Залужного. Відтак 45% опитаних вважає, що справи в країні рухаються в неправильному напрямку.

Втім українці однозначно проти виборів – як президентських, так і парламентських. Тому ті політичні сили, які будуть розгойдувати ситуацію – не отримають підтримки.

Стосовно мовного питання – наразі лише 9% кажуть, що спілкуються вдома російською. До війни таких було 30%. Однак кількість тих, хто користується в побуті українською, зросла ненабагато – з 50% до 60%. І хоч ці показники продовжують рости, помітно, що тепер російською вже не так соромно спілкуватися, як це було у 2022-му.

Ще важливий момент – тільки у восьми прифронтових та прикордонних областях, де ми проводили дослідження (Чернігівська, Сумська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська) в кожній громаді є людина, яку можна назвати "ждуном" або колаборантом. Українці не підіймають цих питань, бо це ще треба довести, а самосуд не готові чинити. Але якщо їх не буде покарано, як вони на це дивитимуться? Це важке питання.