Нас чекає не просто зміна міністра культури, а чергова реорганізація відомства. Звісно, це знову означатиме місяці бюрократичної тяганини до запуску "нового" Міністерства культури та стратегічних комунікацій.

Але проблема не лише в тому. Це переформатування знову підкреслило, що у нас в країні, навіть у час війни, продовжує існувати уявлення про культуру як не самодостатню галузь державної політики. Тому культуру завжди вмонтовують у структуру з якоюсь іншою галуззю – туризм, молодь, спорт, інформаційна політика. Тепер — стратегічні комунікації.

Таке поєднання додатково недоречне тому, що стратегічні комунікації не є окремою державною політикою, а лише одним з інструментів майже кожної (соціальної, економічної, культурної).

Тому геть не бачу потреби чергового переформатування культурного відомства країни. Але воно відбудеться. А це означає, що найближчими місяцями ми навряд чи побачимо якісь зміни в культурній політиці, бо і так обмежений кадровий потенціал міністерства буде зосереджений на ліквідації старого і створенні "нового" міністерства.