Фермери в Німеччині недаремно страйкують, бо субсидії, які хочуть їм урізати (повернення податку на дизель в розмірі 21 євроцент/л та транспортний податок на техніку), – це розрахунково близько 3% річних доходів фермерів.

Не критично, особливо в теперішні рекордні за доходами роками для фермерів, але все-таки боляче. Про це та інші цікавинки гарно і розлого написав мій колега професор Себастьян Лакнер.

Який урок для України? Якщо коротко, то перше, що спадає на думку, – це вже з бородою політекономічний аргумент проти підтримки виробників: набагато простіше дати підтримку, ніж її потім забрати.

Якщо нема таких мегашоків як війна, то скасування субсидій це – дуже тривалий та болючий процес, оскільки зрозуміло, що виробники будуть задіювати всі важелі, щоб зберегти для себе притік додаткового доходу.

Зокрема і через це, краще надавати підтримку не безпосередньо виробникам, а на суспільні блага (інфраструктуру, освіту, систему захистку здоров'я рослин та тварин, дослідження, оборону) – те, від чого всі без винятку виробники отримують вигоду, або на подолання провалів ринку (як, наприклад, доступ до фінансування чи страхування).

Оригінал