Що заважає ЗСУ стати армією майбутнього
Я часто намагаюся звертати увагу українського народу на той важливий факт, що СБУ та ГУР нині випереджають за своєю ефективністю ЗСУ у двох важливих жанрах військових дій. Ми маємо пишатися тим, що наша держава виграє зараз в агресора дві битви дронів — удари по тилу та удари на морі. Я щасливий тим, що мій новорічний прогноз — що "війну шахедів" ми зможемо вигравати цьогоріч — справджується.
Але мені дуже образливо, що ЗСУ відстають. Чому так склалося? Вбачаю, за великим рахунком, один фактор. Це робота з творцями озброєнь.
По-перше, це гроші. ГУР та СБУ мають більшу політичну вагу в системі держави. Оскільки це структури, які активно працюють з цивільними (особливо СБУ), то вони мають можливості заохотити дружніх бізнесменів спонсорувати розробки та виробництво чогось нового.
(Звернімо увагу, що держбюджет практично жодним чином тут не допомагає — держава просто вилучає гроші у громадян і сидить на них, використовуючи дуже неефективно).
По-друге, з тих же причин вони можуть розв'язувати адміністративні проблеми — "пробити" дозволи на випробування, завезти в країну необхідне обладнання, організувати виробництво озброєння, повирішувати з допуском до експлуатації тощо. "Відмазати" від мобілізації в окопи інженерів, що має колосальну важливість.
(І тут знову звернімо увагу, що держава загалом поступає протилежним чином — нищить виробництво, робить з інженерів стрільців та водіїв, забороняє випробувальні польоти приватних фірм, шантажує на митниці тощо).
Словом, спецслужби можуть дати "дах" та кошти.
А ЗСУ в цей час тонуть, а інколи й самі себе топлять в паперах. Винятки, як на мене, радше підтверджують правила.
За гарними дронами — великі черги, і перші місця в них — зазвичай, не у Збройних Сил.
Оце все слід врахувати під час побудови нових Сил безпілотних Систем. Сили потребують гнучкого й автономного бюджету. З тими підходами, які є у Мінцифри, а не у Міноборони.
