Що відбувається з російською економікою? Запитайте в Кейнса

Зростання ВВП РФ – результат перетворення тамтешнім урядом нафтодоларів/юанів на товари ВПК. Наскільки таке зростання стійке? Рівно настільки, наскільки стійкими будуть:

а) надходження доходів від експорту "в руки" уряду РФ;

б) скорочення витрат на все, що не має відношення до війни.

Свого часу це дуже точно вловив Кейнс – економіка Росії, підконтрольна уряду у тому вигляді, в якому Кейнс її знав з двадцятих років XX століття, буде стійкою рівно до того моменту, поки в руках уряду може бути зосереджений надлишок "живих грошей", за допомогою якого уряд зможе компенсувати наслідки витрат політики, яку він проводить (робота Кейнса "Побіжний погляд на Радянську Росію", 1925 р.).

Продукція ВПК вносить, так би мовити, "одноразовий" внесок в економіку. Вироблений комбайн (наприклад) дає сам по собі внесок в ВВП, а потім років 20 сприяє – сівба/збирання врожаю, експорт сировини, перероблювання в продукцію.

З танком не так. Модель економіки, як зараз у РФ, призводить до перекосу – продуктивні ресурси (капітал, праця, технології) концентруються у ВПК, виробництво споживчих товарів зменшується, імпорт через санкції також зменшується, зарплата працівникам ВПК щедро сплачується. Наслідок – зростання цін. Відповідно, його наслідок – висока ставка ЦБ РФ. Яка додатково пригнічує не військове виробництво. Тому додатково сприяє інфляції (грошей достатньо, товарів – не зовсім).

Російська влада пишається тим, що зуміла подолати кризу. Однак ретельний аналіз показує, що зазвичай їхні "антикризові успіхи" дозволяють не так подолати кризу, як обмежити й заморозити її наслідки.

За останні 15 років російська економіка пережила чотири кризи. 16 кварталів із 60 були відзначені зниженням обсягу ВВП до попереднього періоду. Нормальна частотність циклічних криз у ринковій економіці оцінюється в проміжку 7-11 років, тобто російські кризи трапляються приблизно у 2-2,5 раза частіше. Настільки висока частотність має для економіки РФ кілька наслідків:

- російська влада та бізнес наростили унікальні навички боротьби з ними;

- багато ринкових інститутів у результаті поступово витіснялися в російській економіці "антикризовими інститутами";

- російська економіка протягом цього періоду майже не розвивалася. Середні темпи її зростання в останні 15 років становили 1% на рік, що у 2,5 раза нижче за темпи зростання світової економіки.

Фактично основною метою російської економіки стала підготовка до наступної кризи та пом’якшення її наслідків — як на рівні макроекономічної політики, так і на рівні окремих фірм.

Така модель не так ринкової, як "антикризової" економіки, керованої в напівручному режимі, цілком влаштовує російську владу і дозволяє постійно перерозподіляти кошти від успішних фірм до менш успішних. Але насправді вона не купірує, а заморожує фактори неефективності, що й відбивається у низьких темпах зростання у міжкризові періоди.