Рік тому 90% були проти "примусової мобілізації" (ніби буває якась ще) – і при тому 84% розраховували на "повернення всіх територій" (дані КМІС і "Передових ініціатив").

Тепер (свіжі дані Центру ім.Разумкова) 46% переконані, що ухилятись від війська "не соромно" (ще 25% "не певні" – по суті, 3/4 не вважають за необхідне воювати за свою країну), але при тому 75% "не готові поступитись територіями заради миру".

Тобто на 3-му році Великої війни десь троє з чотирьох впевнені, що отой четвертий не просто мусить воювати, а мусить відвоювати назад їм всі території. Ну, або ще якось все так влаштувати, щоб без мобілізації.

Хоча варто зазначити, що найбільше засуджують ухилянтів люди похилого віку — 37%. Тобто ті, хто вже точно не може бути мобілізований. Проте не забуваймо – в нас війна вже 11 років точиться, і частина цих "людей похилого віку" вже відвоювала своє. Крім того, цей пункт представляє думку і жінок – як вдів і матерів загиблих, так і матерів та бабусь теперішніх шукачів притулку в Європі. Тобто це дуже неоднорідні 3/4.

При тому 69% впевнені, що французи, німці, естонці, британці мають прийти і звалити Росію, поки від половини до 3/4 українців "не соромно бути ухилянтами". В сенсі, Україна зможе перемогти (і повернути території), якщо Захід "допоможе людським ресурсом".  Чим саме переконувати пересічного Андре, Ендрю та Андріса кидати налагоджене на його ж податки життя в рідній країні і йти вбивати та вмирати в українських степах, припускаю, респонденти не уявляють.

Оригінал