Погрози Угорщини та Словаччини на забезпеченості ринку пальним не позначаться. З цього напрямку ми отримуємо до 10% (на піку), а маємо логістичних потужностей додатково привезти на 50% більше мінімум. Але. Такі можливості ми маємо завдяки розгалуженій системі постачань, яка не зміцниться у разі втрати цього напрямку.

Україна – гарний клієнт для MOL (йому належать НПЗ в Угорщині та Словаччині). Його втрата – постріл самим собі в ногу. Вони це розуміють, судячи з того, що розмови про можливе припинення постачання нам електрики з Угорщини припинилися. Бо це їхні чималі гроші. А коли російська нафта надходити туди припинить (ці виключення з санкцій не назавжди), то такий клієнт їм буде потрібен ще більше. Хоча щойно ми отримаємо доступ до "великої води", ми першими відмовимось від угорсько-словацького імпорту, як доволі дорогого.

Наразі ж у нас достатньо приводів задіяти санкції, пояснити їхню причину, й усі б їх зрозуміли й у середині, й зовні. Але ми не попередили Європу, мовчимо й зараз. Введені якісь санкції проти Лукойлу (російської, але приватної компанії), а проти Роснєфті (державної компанії), яка теж є в тій Дружбі, – ні. (Там також є Татнєфть, ближча до Кремля, ніж Лукойл. Зокрема, в Татарстані активно розвивається оборонна промисловість, там збирають "шахеди").

Україна щось ввела, але прокачування нафти не зменшилось, як заявив НАК. (Тобто замість Лукойлу там вже хтось інший. А Лукойл, гадаю, перехрестився й пішов продавати свою нафту на морі). Ми не виграли нічого, але нас вже звинуватили в підриві енергетичної безпеки Європи. Медійно й репутаційно ми у програші.