План Б: що робити, якщо міжнародна допомога таки поменшає

Цей сценарій достатньо ризикований. За ним Україна зможе досягти щонайменше не програшу. Не те щоб це можна було назвати перемогою, але не програшем. 

У цьому сценарії найголовніше для держави буде одночасно досягнути двох цілей. Перша – запобігти крайній бідності.

Чому, наприклад, просто друк грошей є поганим? Тому що інфляція рівномірно вдарить по всіх.

Хто матиме змогу, зробить заощадження в доларах або ще щось, але, для прикладу, пенсіонери, для яких пенсія є єдиним джерелом прибутку, перейдуть із ситуації бідності в ситуацію крайньої бідності. Тобто коли їм не буде вистачати грошей на харчування. 

Водночас інфляція буде прямо впливати на бойовий дух військовослужбовців. Адже ніхто не переглядатиме грошове забезпечення воїнів ЗСУ.

Правильним кроком було би закриття податкових дірок, як то проблеми в самому законодавстві, так і боротьба з контрабандою, з нелегальним виробництвом тютюнових виробів, скасування непотрібних податкових пільг, типу пільги ПДВ у разі імпорту електромобілів.

Доцільно було б дещо підвищити ПДВ, але не настільки, щоби це призвело до відпливу торгівлі у сірий і чорний сегменти. Можливо, мало би сенс зробити меншу ставку ПДВ на сирі продукти.

Також пасувало б перерозподілити кошти між місцевими і центральним бюджетом, щоби відносно багатші міста не займалися перекладанням бруківки замість підтримки армії, а центральний бюджет не мав звідки взяти гроші.  

У нас дуже багато витрат, які не є обов'язковими. Те саме стосується і вищої освіти. Університети фінансуються так само як і 20 років тому, водночас у них вдвічі менше студентів, а ВНЗ має безліч приміщень, які треба опалювати, і викладачів, яким треба платити зарплатню. 

Тому, щоби прожити за цим сценарієм, треба робити дуже багато роботи в державній політиці. Шукати, які "гуси" ще не обскубані і яких можна обскубати без великого крику.