Ніхто із журналістів не хотів би бути в позиції прохача

Основних джерел два: 1) реклама; 2) гранти. Все. За кордоном існує третє — підписки. У нас воно не є основним, бо звичка платити за інформацію лише почала формуватися. І поки що це максимум 10-15% доходу (переважно до 5%).

Є звісно, третє джерело, яке до повномасштабної війни було ключовим — гаманці людей із політичним інтересом. Але вони зазвичай давали гроші непрофесійним журналістам, або тим, хто у відчаї. Але, схоже, всі вже забули про засилля олігархічних медіа з мільйонними (ні, не у гривнях) бюджетами. Не пригадую, щоб когось сильно обурювало походження їхніх грошей і на скільки їхні доходи були диверсифіковані.

Заробляйте на рекламі! Монетизуйте ютуб! Продавайте! — читаю я останні кілька днів. Підтримую, медіа давно час стати чесним конкурентоздатним бізнесом. Але є одне але... Коли ринок тільки почав формуватися та ще й в умовах війни — це до біса складно! Ви знаєте скільки приносить банерна реклама? А скільки хейту видання за неї отримують? Чи може, знаєте, як монетизувати ютуб журналістів-розслідувачів, контент яких апріорі не монетизується? А може, ви знаєте, як продати рекламу в тексті про проблеми в АОЗ? Чи є серед вас спонсор проєкту про тиск на бізнес?

А про пейвол моє улюблене: навіщо ви закрили колонку нашого улюбленого автора??! Не буду вас читати, авторе, дублюй у себе на сторінці ФБ!

Або ось це: а можете відкрити нам доступ до статті, щоб ми проглянули, як ви про нас написали (це бізнес, про який ми зробили редакційний матеріал, не має 100 грн на місячну підписку).

Одиницям вдається заробляти на рекламі так, щоб закрити всю редакцію (про прибуток узагалі мовчу). Рекламодавці хочуть асоціювати себе зі світлими, добрими, успішними історіями. Вони не хочуть бачити свій бренд поруч зі словами війна, корупція, тортури, вбивства, політичні інтриги тощо. Інформаційне медіа — це більшою мірою не про добре, світле й успішне. Це про важливе, а воно в нашій реальності переважно сумне.

Я щиро захоплююся сейлзами, які працюють в незалежних медіа. Робити цю роботу, коли в тебе стільки обмежень — не всім під силу. О Боже, скільки всього я забракувала за своє редакторське життя: з цими не можна, бо не етично, ці недоказові, у цих російське коріння, а ці хочуть пропіаритися на війні, а цей 10 років тому був у ПР, товари для дітей — це ризиковано, ліки – а якщо фуфломіцини? гральний бізнес — навіть не думайте (то й що, що легальний?), а проти цих справа порушена лежить, давайте відкладемо… Сьогодні деякі з цих аргументів видаються мені безглуздими, але саме так усе досі працює. Промахнешся – тебе закенселять.

Я переконана, що ніхто із журналістів не хотів би бути в позиції прохача, кожен радо би відмовився від грантів (бо той, хто мав із ними справу, розуміє, скільки часу й сил відбирає адміністрування донорських грошей, а ще аудити, активності, не пов’язані з основною діяльністю). Якби ж тільки рекламодавці активніше йшли на співпрацю. І ось у цьому місці я закликаю бізнес розміщувати рекламу в медіа — в хороших, якісних медіа. Це запорука вашої безпеки, бо коли по вас безпідставно прийдуть — ми розкажемо про це не лише українцям, а й послам дружніх країн, яких влада чує краще, ніж нас із вами.

Ну і, звісно, платіть за інформацію. Це нормально. Це гігієна — як чистити зуби й мити руки. Таких цін, як в українських медіа, ви не знайдете ніде!