Навіть якщо ворог продовжить рух, чисто військовими засобами нас не зможе обвалити. А мобілізація їм на короткому відрізку не допоможе.

Єдиний напрямок, де Кремль може наростити зусилля наявними ресурсами, – це звірства проти цивільного населення, які не виглядатимуть як ескалація, але похитнуть стійкість.

Якщо не обвалити мотивацію української армії та підтримку армії тилом – треба проводити мобілізацію, чого у РФ не хочуть. Діючи на цивільних, РФ створює вилку: можливість протискувати нашу армію з опорою на приховану мобілізацію та найманців, а також формуючи заділ під переговори. Це розкручує спіраль: що менша стійкість України, то менше допомоги ми реально отримаємо.

Нюанс у тому, що громадяни України демонструють визначну стійкість. Через це плани Кремля вже неодноразово зривалися.

На найближчі два місяці ситуація така:

1) Доведеться терпіти, не можна сахатися.

2) Інформація про звірства росіян має оперативно доноситися через громадську думку до тих, хто зацікавлений її не помітити. Щоб у ході виборів їм таки довелося реагувати та стримувати Путіна.

Тим, хто формує оцінки, настав час зафіксувати: заява Байдена про те, що "Полтава – це спроба зламати волю народу", на тлі заборони застосовувати далекобійні засоби та консервативного підходу до надання допомоги виглядає, ніби в прагненні зламати волю українців Росія не самотня. Навіть якщо це не так. А виглядає – так.