На кому насправді тримається наш фронт

Які десять якостей потрібні комбригу, щоб реально тримати фронт:

1. Стати лідером для тисяч людей, створити колектив та постійно посилювати боєздатність бригади.

2. Мати відповідальність за підлеглих та колектив, цінувати їх життя вище своєї кар'єри та амбіцій, підтримувати їх не тільки в успіхах, але й у помилках, карати виключно за злочини та брехню.

3. Визначати чіткі критерії оцінки командирів різних рівнів, справедливо оцінювати досягнення, змінювати людей на посадах або ставити їм завдання відповідно до рівня їх компетенції, пояснювати логіку своїх кадрових рішень.

4. Організувати штаб та призначити начальника штабу, які забезпечать безперебійний процес бойового управління без ручного режиму, як на рівні бригади, так і на рівні батальйонів.

5. Створити та посилювати взаємодію та гармонію в усіх службових ланках, приданих та суміжних підрозділах, волонтерах, громадських організаціях.

6. Не брехати у доповідях керівництву та нестерпно ставитись до брехні у доповідях підлеглих, за брехню показово карати та знімати з посад.

7. Критично ставитись до власних вчинків та рішень, аналізувати дії бригади насамперед, починаючи зі своїх власних проблем та проблем свого штабу, проводити регулярні аналізи після дії в усіх ланках.

8. Шукати та залучати людей у підрозділи, створювати умови у бригаді, щоб більшість підлеглих були не критиками, а рекрутерами та створювали добру славу бригаді.

9. Домовлятись про постачання, вимінювати, вимолювати, купляти за волонтерські кошти озброєння, боєприпаси, дрони, засоби забезпечення для бригади, розвивати своє виробництво боєприпасів, РЕБ, дронів, готувати кадри, планувати застосування дронів та нових видів озброєння.

10. Домовлятись з командуванням за визначення адекватної смуги оборони, щоб мати сили для створення другого ешелону, економити людей та їх сили.

Які п'ять якостей потрібні комбригу, щоб військове командування продовжувало його перебування на посаді:

1. Не повідомляти про проблеми, не оскаржувати рішень командування, з усім погоджуватись, завжди казати, що "ситуація напружена, але контрольована", "усім забезпечені, питань нема".

2. Доповідати особисто по селектору ОТУ щоденно у 5.00 та о 18.00, не важливо, спав ти чи ні, чи йдуть у тебе бої, чи ні, які в тебе проблеми та тривоги, головне — сидіти годину зранку та годину ввечері  на спільному селекторі.

3. Не повідомляти реальну ситуацію, бо винними роблять тих, хто першим повідомив про негаразди, тому провалюються фланги у сусідів,  йдуть втрати, втрачаються вигідні рубежі, але головне — не визнавати першим, що у тебе проблеми.

4. Не брати відповідальність за підлеглих людей та за боєздатність бригади – сказали тримати до останнього точку на карті, посилай туди усіх, поки ще значаться у бойовому складі живі та непоранені, незалежно від наявності сил та тактичної ситуації.

5. Бездоганно знати статутні документи для безперервного створення доповідей та звітів, які захищають від службових розслідувань та кримінальних справ, відповідальність має завжди перекладатись на придані сили та суміжні підрозділи, на відмовників з-поміж підлеглих, знання ситуації та реальні умови бою не мають значення.

Висновок:

Наш фронт тримається, тільки тому, що у нас є командири на усіх рівнях, які попри все відповідають якостям з найкращої десятки, і якимось чином виживають у стосунках з ОТУ та ОСУВ.

Якщо ми хочемо перемагати ворога та справді берегти життя наших воїнів – ми маємо масштабувати досвід успішних бригад, створювати на їх базі дивізії, та підвищувати на керівні посади успішних комбригів, давати їм право визначати кадрову політику.