Наприкінці другого року війни висновки, які були зрозумілі від самого початку, набули ще більшої актуальності. 

Це багатошаровий конфлікт з черговим епізодом глобального конфлікту між модерним світом (уособленим "Глобальним Заходом") і традиціоналізмом (уособленим "віссю зла" на чолі з РФ і Китаєм, але підтриманим також "Глобальним Півднем") – на найвищому рівні і з територіальними претензіями на найнижчому рівні. Не дарма путлер відкрито говорить, мовляв, Захід "наступає на інтереси Росії під гаслом модернізації", маючи на увазі, зокрема, революції та боротьбу за права людини, за гідність. 

Україна, безумовно, довела своє право бути суб’єктом цього конфлікту, але треба розуміти, що за усієї нашої мужності та рішучості ми не є повноцінним суб’єктом. Агресор мав до повномасштабного вторгнення вдесятеро більший ВВП у доларовому вимірі, тобто тільки його військовий бюджет перевищував всі державні витрати (разом з пенсіями) України. Це як кіт, хоч який бойовий, проти великого скаженого пса. Зараз ці співвідношення ще гірші. 

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росією